Читать реферат по истории; Свято Івана Купала; Страница 1

Главная » Статьи » Читать реферат по истории; Свято Івана Купала; Страница 1

Читать реферат по истории; Свято Івана Купала; Страница 1

Читать реферат по истории: "Свято Івана Купала" Страница 1

«СВЯТО ІВАНА КУПАЛА» Коли духмяне українське літо в самому розпалі, з квітчаститми вінками і яскравими вогнищами- приходить свято Івана Купала.

Багато в Україні свят, але все ж таки найпоетичнішим святом, яке широко відзначалося в минулому і відзначається зараз на Україні, слід вважати Івана Купала (Купайла). Починається воно в ніч на 24 червня.

Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього свята молодь заздалегідь старанно готується: робить опудало, готують деревця (називають їх «Мареною» або «Купалом»), плетуть з живих квітів вінки, збирають хмиз, готують кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь водить таночки та співають ритуальні купальські пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Увечері чи вже пізньої ночі дівчата пускають на воду сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці - доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони й прийде наречений дівчини.

Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Двійко зазделегіть домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітали яскраву свічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.

Хлопці приносять щойно зрубану розлогу вербу. Це -- Купайло, що поступово перетворюється у Марену: "Коло Мареноньки ходили дівоньки. ” Є й дещо пізніша традиція, коли роль Купайла виконує вродлива дівчина у вінку, що роздає вінки іншим дівчатам, які танцюють навколо неї та ворожать. Потім дівчата втікають від Купайла над воду --"заворожувати собі красу". Відтак настає найцікавіший для парубків, що притаїлися неподалік, момент. Головне -- не поспішати. Дівчата роздягаються й, співаючи, обливаються водою. Після чого пускають на воду вінки й стежать: в який бік попливе, звідти буде суджений.

Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на небі з’являлися діаманти зірок, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити хороводи. Основною темою цих хороводів є кохання. На відміну від весняного циклу хороводів на Купала їх виконують дівчата й хлопці разом. Обов’язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі.

Танцююче полум'я цього літнього вечора виглядає казково. Купальське вогнище згідно переказів має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал ощищення. Пари, які кохаються, мають стрибати вдвох. Вважається, що та пара, яка не розніме рук,

Свято Івана Купала (I в.)

Ой на Купала-Купалочка Не виспалася Наталочка. Погнала бички, дрімаючи, На кілки ніжки збиваючи. Народна пісня В Україні життя хлібороба мало неписаний розпорядок.

Календарні обряди відповідали його корінним прагненням: забезпечити щастя родини, високий урожай та плодючість худоби, відвести всіляке зло, передбачити майбутнє і вилинути на нього. Довгі століття через свята й обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Одним з таких свят було свято Івана Купала. Під час його святкування селяни проявляли свої почуття, таланти, здібності” Назва свята походить від народного наймення Іоанна Хрестителя.

Його вшануванням православна церква намагалася викоренити: язичницькі звичаї, подолати дохристиянські традиції. Первісно Купалою, очевидно, називали ляльку, яму купали-топили у воді, заривали в землю, спалювали. Відзначалося свято у період підготовки до збору врожаю. Як же хлібороби відзначали Івана Купала?

Його святкувала переважно молодь. Напередодні парубки розкладали; великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Завалити купальські вогні доручали старим людям, які лавинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом навий вогонь. Відомим є обряд стрибання через вогонь: народ вірив, що стрибнувши через полум’я, можна дізнатися, яким буде шлюб, позбутися хвороб, злих чарів, безплідності.

Як бачимо, купальське багаття,, на думку селян, мало магічну силу. Центральне місце у святі займало ритуальне деревце – марена. Дівчата прикрашали його різнокольоровими стрічками та саморобними: квітами. Навколо деревця розгорталася своєрідна гра: хлопці намагалися відібрати марену і поламати її, що й відбувалося під співи і жарти. Інколи, маючи на меті завадите парубкам красти деревце, дівчата робили його з кропиви або будяків. Вважалося, що марена – чарівне дерево.

Його гілочки несли у хату, на городи, роздавали дівчатам. Багато повір’їв було пов’язано зі цвітом папороті. Відомо, що ця рослина ніколи не цвіте, але народ вірив, що в ніч на Івана Купала на ній з’являється вогненна квітка, яка охороняється нечистою силою. Хто зірве цю квітку, той отримує чарівну силу, яка допомагає знаходити скарби, дізнаватися про майбутнє, зцілювати хворих, розуміти мову звірів і птахів. Цікаво, що папороть вважалася улюбленим зіллям чортів та відьом.

Тому в деяких селах існував своєрідний звичай бити папороть: її били палицею навхрест, потім, щоб вона більше не проросла, святили це місце. Небагато знаходилося сміливців” які б наважилися піти за “відьомською рослиною”. Такі повір’я побутували тому, що купальську ніч вважали чарівною, звідси – дівочі ворожіння на вінках і свічках, магічні обряди для оборони від відьом.

Сьогодні ми не святкуємо Івана Купала внаслідок панування протягом багатьох років тоталітарної ідеології. Однак в наш час офіційними святами проголошені Різдво, Великдень, Трійця тощо, ми все більше дізнаємося про старовинні обряди, і це знання необхідне українському народові для глибшого усвідомлення національної самоідентичності, визнання важливості старих звичаїв для розвитку культури, мови.

Диктант на тему свято ована купала

«СВЯТО ІВАНА КУПАЛА»

Коли духмяне українське літо в

самому розпалі, з квітчаститми

вінками і яскравими вогнищами-

приходить свято Івана Купала.

Багато в Україні свят, але все ж таки найпоетичнішим святом, яке широко
відзначалося в минулому і відзначається зараз на Україні, слід вважати
Івана Купала (Купайла). Починається воно в ніч на 24 червня.

Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього свята молодь
заздалегідь старанно готується: робить опудало, готують деревця
(називають їх «Мареною» або «Купалом»), плетуть з живих квітів вінки,
збирають хмиз, готують кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві
уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь водить
таночки та співають ритуальні купальські пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються
на вигонах біля річок.

Увечері чи вже пізньої ночі дівчата пускають на воду сплетені ними вінки
з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: якщо вінок пливе
добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо
крутиться на місці - доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок
відпливе далеко й пристане до якогось берега, з тієї сторони й прийде
наречений дівчини.

Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Двійко зазделегіть
домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб
можна було впізнати: вплітали яскраву свічку, або велику квітку. Якщо
хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на
човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.

Хлопці приносять щойно зрубану розлогу вербу. Це -- Купайло, що
поступово перетворюється у Марену: "Коло Мареноньки ходили дівоньки. ”
Є й дещо пізніша традиція, коли роль Купайла виконує вродлива дівчина у
вінку, що роздає вінки іншим дівчатам, які танцюють навколо неї та
ворожать. Потім дівчата втікають від Купайла над воду --"заворожувати
собі красу". Відтак настає найцікавіший для парубків, що притаїлися
неподалік, момент. Головне -- не поспішати. Дівчата роздягаються й,
співаючи, обливаються водою. Після чого пускають на воду вінки й
стежать: в який бік попливе, звідти буде суджений.

Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на небі з’являлися діаманти
зірок, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого недалеко від
річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити хороводи.
Основною темою цих хороводів є кохання. На відміну від весняного циклу
хороводів на Купала їх виконують дівчата й хлопці разом. Обов’язково
розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці
поодинці або в парі.

Танцююче полум'я цього літнього вечора виглядає казково. Купальське

о. Купальське
вогнище згідно переказів має велику міфічну силу. Через купальське
вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал ощищення.
Пари, які кохаються, мають стрибати вдвох. Вважається, що та пара, яка
не розніме рук, перестрибуючи через багаття, згодо і побреться.

Про виконання петрівчаних пісень та хороводів у ніч під Івана Купала Є.
Ліньова писала: «Нарешті починає смеркатися: легкий туман спускається на
гори. Окремі групи дівчат з’являються на горах, на різній висоті. Ось
молодий, сильний і низький голос заспівує пісню:

Та малая нічка Петрівочка,

Не виспалася наша дівочка.

Заспів підхоплюють інші голоси, дзвінкі, чисті, нескінченної сили і
енергії. Співа вже не одна група, — своєрідна мелодія, від якої віє
чимось архаїчним, начебто викликала у відповідь другу пісню, третю,
четверту. Тепер уже співають всюди, на горах, до самих вершин, які
губляться в лісі. Оригінальною багатоголосною фугою звучить пісня. в
тумані на горах групи молоді рухаються і співають.

Ті хороводи, які виконувала молодь на свято Купала, відзначаються однією
важливою особливістю, а саме: водили ці хороводи навколо марени або
вогнища. Ця, на перший погляд, незначна деталь надає їм специфічного
національного колориту, яскраво підкреслює їх поетичну сторону. Відомо
також і те, що молодь охоче стрибала через вогнище. Звичайно, далекі
наші предки цій дії надавали обрядового значення. Так, вважалось, що
коли дівчина і хлопець, які кохаються, узявшись за руки, стрибають у
парі через вогнище і їх руки залишаються з’єднаними, то вони,
побравшись, все життя проживуть разом. Проте в цьому видовищі можна
бачити й інший бік — спортивний. Кожний намагався стрибнути через
вогнище якнайвище і якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був
красивим.

Часто на свято Купала молодь запрошувала музик-виконавців на народних
інструментах, які на скрипці, цимбалах, сопілці окремо взятих чи в
ансамблі разом з бубном супроводжували пісенну мелодію. Жвавіше вився
хореографічний малюнок танка, зручніше і легше ставало співати його
учасникам. Але найвеселіше проводила молодь решту свята в танцях, які
організовувала після хороводів. Весело щебетала скрипка, якій вторила
басоля, завзято вистукував бубон. В нічній темряві, над долиною, з
якої виднілося вогнище, лунала мелодія гопака чи козачка, хтось
підспівував трендичку. В танці кружляла молодь. Чути було веселий сміх,
жарти, дотепні слівця. Молодь веселилася до світанку. Тут важливо
відзначити, що колись, у сиву давнину, веснянки й хороводи мали обрядове
значення і за традицією, яка. складалася віками, виконувались у
відповідну пору року. Першим відчутним порушенням них традицій було
виконання, побутових танців: гопаків, козачків, триндичок, коломийок в
супроводі інструментальної музики. Вкраплення побутових танців в обряд
поступово змінювали його початкове значення. Обрядова церемонія, художні
засоби, твори, які входили до репертуару, залишились у пам’яті народу як
невід’ємна частина видовища, Так, зокрема, почали розглядатись народом

очали розглядатись народом
«марена» вогнище, навколо яких співали пісень, водили хороводи,
танцювали.

Можна сміливо казати, що серед народних свят, що відзначаються влітку,
чи не найулюбленішими серед молоді бо найромантичнішими, вважаються
купальські свята. За народними переказами, саме в ніч на івана купала (з
шостого на сьоме липня) востаннє з'являлися русалки, а опісля вже
затихали до наступного року. Переконатися в цьому щороку у чарівні
куточки природи відправляються романтики і… прагматики. Адже купальська
ніч, це ще й ніч “вільної любові”. А кому мама не дозволяє, можна
обмежитися й не менш екзотичним (аж кров у жилах горить) заняттям --
традиційно у ніч на Купала молодь перестрибує через велику (чим більшу –
то краще) ватру. А ще у ніч на івана купала цвіте папороть. Здавна були
сміливці, що хотіли здобути її цвіт. Вважалося, що той, хто встигне
зірвати жовту квітку, здобуде чарівну силу, яка допоможе знаходити
закопані скарби, передбачати долю людини, лікувати хвороби. Кажуть,
природа цієї сили – нечиста. Тому, квітка папороті може зробити людину
багатою, але щасливою -- ніколи.

Існує повір'я про цвіт папороті, котрий з'являється в купальську ніч.
Згідно легенди: папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році
ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її
береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її
витівки використав у своєму оповіданні "Вечір напередодні Івана Купала"
видатний український письменник Микола Гоголь.Той, хто має цвіт
папороті, може розуміти мову будь-чкого створіння, може бачити заховані
в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні
Івна Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між
собою. "Але не варто розчаровуватись, незнайшовши квітки - насправді-бо
папороть не цвіте". В Україні росте безліч рослин, що можуть подарувати
найбільше багатство - силу і здоров'я. Існує повірування, що зібрані в
ніч на Івана Купала чи вранці з "іванівською" росою лікарські рослини
мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави
сіють русалки - потоплені дівчата, мавки - душі маленьких нехрещених
дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і
коли його вживати.

В народі розповідають, що русалки з'явилися на світ у момент падіння з
неба Сатани. Деякі з його однодумців, яких вигнали разом з ним, впали у
воду де й почали готувати зло проти людства. На наших же теренах за
часів язичництва русалки вважалися не лише річковими богинями, яким
приносили чисельні жертви, але й володарками скарбів та чарівницями.

напередодні свята
Івана Купала виходять на береги своїх річок. За тимчасове житло вони
обирають старі, гіллясті дерева. Як це властиво й їхнім цивілізованим
одноліткам, потяг до серйозних і конструктивних занять у них абсолютно
відсутній: вони цілими вечорами гойдаються на гілках, розмотуючи пряжу,
вкрадену в жінок, що лягають слати без молитви.

Лави русалок безперервно поповнюються. Ними стають мертвонароджені
дівчатка або ж немовлята, що померли без хрещення, а також
утопленці-самогубці. А ще дівчата, що купалися без натільного хреста
(наявність чи відсутність купальників та іншого одягу до уваги не
береться). Між іншим. чимало легковажних осіб й самі прагнули
приєднатися до русалок: адже ті володіють даром вічної краси та
молодості, та ще й мешкають у кришталевих палацах, споруджених на дні
озер та річок (неважко здогадатися, що львівська Полтва до цього аж ніяк
не надається). Над ними головує цариця, яку призначає (теж із русалок)
за безапеляційним принципом водяний цар. Є повір'я, що рядові русалки
без вказівки цариці не мажуть ні погубити, ні навіть налякати людину. Ще
одна принада русалок -- їхні чарівні голоси.

Оскільки проти їх нападу допомагає полин-трава та хрест, накреслений на
землі, деякі практичні чоловіки свого часу робили так: навколо хреста
малювали коло й ставали в нього, захищаючись від надокучливих чіплянь
чарівних звабниць. Якщо ж ви, власне, й не зовсім проти, спробуйте
котрусь із них вхопити за руку й надягнути їй натільний хрест (бажано
"рижуху" принаймні так на півкілограма). Усе: якщо, звісно ж, доведете
її додому, русалка відтепер, принаймні так твердить фольклор,
виконуватиме всю хатню роботу, харчуючись. лише парою.

Щоправда, є й інший -- більш властивий неадаптованому до реалій кінця
другого тисячоліття фольклорному світові варіант облаштувати подружнє
життя з русалкою. Легенди стверджують, що для цього треба просто
дозволити русалці залоскотати себе (не поспішайте вигукувати "так!",
доки не дочитаєте слів після трьох крапок!). до смерті!

Тих же, кого такий варіант не лякає, русалки й справді самі забирають до
свого дому (на руках, плечах чи юзом — фольклор не уточнює), себто на
дно. Тут обранець благополучно оживає й решту свого життя проводить у
розкошах. Русалчині ж весілля відбуваються на горобині ночі.

Тож, дівчата плетуть віночки, щоб пустити їх по воді…

Тепер -- час хлопців. Встигнеш зловити вінок тієї, що впала в око, поки
сидів у чагарниках -- маєш усі підстави вимагати у неї як викуп
виконання будь-якого твого бажання. Якщо дівчині таки вельми кортить
заміж, -- хоче вона того, а чи вдає, що ні, -- мусить виконати твою
забаганку! До слова, саме у цей час молодь сходилася на ігрища межи
села. що мали любовно-еротичний характер. Тому деякі купальські пісні
трактують обрядове дерево як символ дівочої краси, пори дівочості (втім,
не забуваймо, що дерево має перед встановленням бути зрубаним -- натяк
чи збіг, вже й не знаємо).

Є й ще одне -- давніше й двозначніше трактування купальського дерева, що

, що
витікає із праіндійських "Ригвед". Воно символізує світоствореня:
мовляв, купальське дерево є небесним й породжує вогонь тертям гілок одна
об одну. Це й споріднює дерево з сонцем як із джерелом вогню, а молодь,
здатну на аналогії, в обіймах й цілунках.

У деяких народів купальські вогні замінюються спаленням колеса,
обв'язаного соломою. Вогняне, воно котиться з пагорба, розсипаючи іскри.
Розкладання багаття та стрибання через нього мають на меті звільнення
від ворожої сили, хвороб, смерті, злих міфічних істот. Адже на Купала
активізуються надприродні сили: русалки, мавки, упирі та відьми. Тому
від них охороняються всілякими засобами: кладуть на підвіконня жалку
кропиву, в стайнях ставлять осикове дерево. Спалення ж Купайла також має
міфічне підґрунтя, по суті -- це обряд звільнення людини від смерті,
символ її перемоги над небуттям. Після свята Купала музика замовкає.
Наближається гаряча пора жнив.

Свято Iвана Купала укр

Київщина лежить на багатих землях і наpод її споконвіку вкладав весь свій хист у сільське господаpство. Все життя було підкоpене pитму пpаці на землі, а свята відзначалися на межі від одного виду сільськогосподаpських pобіт до наступного. Ще в дохpистиянські часи пеpед початком кожної pоботи пpоводилися уpочистості, заклинання, які мали спpияти вдалому виконанню pобіт. Пізніше, з пpийняттям хpистиянства, ці "сезонні" свята пеpеплелися з хpистиянськими і в цьому вигляді дожили до наших часів, незважаючи на десятки pоків антиpелігійної пpопаганди. Які ж тpадиції існують на Київщині?

Весною, коли після холодної і голодної зими на селян чекала найбільш виснажлива pобота зоpати та засіяти лан, святкували Великдень - свято Воскpесіння Хpиста (Пасха). ). До цього дня господині печуть паски, а дівчата за допомогою фаpб та воску pозмальовують писанки, вкpиваючи звичайне куpяче яйце магічними pізнобаpвними візеpунками.

Писанки та звичайні кpашанки (pізними кольоpами пофаpбовані яйця) - є неодмінною ознакою цього свята. Великдень, немов квітка, виpостає з дохpистиянських віpувань, коли боги помиpали і воскpесали кожної поpи pоку, звідти ж іде звичай пекти паски і фаpбувати яйця.

До свята Вознесіння (на 40-й день після Пасхи) селяни обходили посіви озимини, дивилися, як жито починає "викидати колос". До цього свята тpеба було повністю обсіятися.

Початок літа - свято Тpійці. Ще зветься "П"ятидесятницею", тому що святкується на 50-й день після Пасхи, сягає своїм коpінням у дохpистиянські часи, як і звичай пpикpашати оселі клечанням - гілками деpев та запашним зіллям. Четвеp після Тpійці зветься Hавська неділя, або Русалчин Великдень.

Слідом за Русаліями, що завеpшують весну, надходить свято початку літа - початку Петpівки (посту, що закінчиться на Петpа та Павла - 12 липня). Пеpший день цього посту - свято жінок, пов"язане з їхнім пpоханням до Всевишнього на довгу молодість, на добpобут. Свято середини літа, свято кpаси, молодості, самоочищення - Купальська ніч (7 липня). Вогонь і вода були неодмінними атpибутами свята. Тут і багаття, чеpез яке пеpестpибували попаpно хлопці і дівчата, взявшись за pуки, пpивоpожувало кохання, щастя. Діти стpибали не чеpез вогонь, а чеpез кpопиву. В цей день обов"язково тpеба було скупатися в pічці чи ставку. Дівчата в цей день воpожили на судженого, пускаючи вінки за водою. Це було останнє свято перед жнивами:

"На Івана Купала баба муки не мала, а на свято Петра пирогів напекла". І от настає маківка літа - найспекотніша пора року та найгарячіший час для сільського трудівника. Тут і косовиця, і початок жнив. Для тяжкої роботи потрібні сили. І от 12 липня (на Петра і Павла) закінчується піст "Петрівка". Свято Іллі Пророка (2 серпня), що з гуркотом громовим мчить по небу на своїй вогняній колісниці, сягає корінням у дохристиянські часи, коли прообразом святого був Перун - покровитель грому та блискавки. Традиційно в той день закінчувалися жнива. У серпні є три свята, що звуться Спасами. Перший з них (14 серпня) - медовий Спас. У цей день починали збирати мед. Князь Вододимир, за переказами, саме в цей день прийняв хрещення, і в стародавньому Києві саме в цей день освячували воду в Дніпрі, а потім люди купалися в цій воді, щоб очиститися від лихої сили та запобігти хворобам, тому і в народі цей Спас зветься "Спас на воді". В християнстві це свято збігається з днем мучеників Маккавеїв (по-народному Маковії), і в цей день освячують голівки маку, васильки, чорнобривці. Другий Спас (19 серпня) - Великий (або Преображення Господнє) зветься Яблучним ("На другий Спас і жебрак яблучко з"їсть"). Висвячували овочі та фрукти, а також гриби та мед. До Спаса було зібрано всі зернові, тому цей Спас відзначають як свято врожаю, кінець літа.

Третій Спас (29 серпня) - горіховий (бо достигають горіхи). На цей час закінчується збирання льону, з якого виготовлялося полотно, тому це свято ще зветься "Спас на полотні". Починається сівба озимих. Перед цим святом відзначали Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) - Перша Пречиста; до цього дня треба було зібрати всі фрукти. 14 вересня - початок справжньої осені. З цього дня починається "старе" бабине літо, яке закінчується 21 вересня, на Другу Пречисту (Різдво Богородиці). 21 листопада - на Михайла - закінчується час справляти весілля. Цей день віщує, якою буде зима, що вже стоїть на порозі. Якщо Михайло приїжджає на білому коні, зима саньми приїде", а якщо відлига - "не жди санного шляху до Миколи", тобто до 19 грудня. Святий Микола (або Добрий Микола), що його зробили Дідом Морозом атеїстичні традиції, то дуже справедливий та добрий до дітей святий. Це свято передувало Різдву (7 січня), Під зіркою, що є символом тієї, під якою народився Ісус Христос. Веселий гурт колядників заходив до кожної оселі, де вчиняв веселе дійство, сценарій якого гнучко змінювався залежно від складу сім"ї та характеру господаря. З цим яскравим святом може посперечатися хіба що свято на Щедрий вечір - свято Маланки, коли ватага парубків обов"язково мала в своєму складі переодягнутого в жіноче вбрання найбільшого дотепника. Усі свята супруводжуються піснями (щедрівками, колядками, веснянками), які своєю мелодійністю чарують світ.

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

Коли духмяне українське літо в
самому розпалі, з квітчаститми
вінками і яскравими вогнищами-
приходить свято Івана Купала.

Але всех таки найпоетичнішим святом, яке широко відзначалося на Україні, слід вважати Івана Купала (Купайла) . Починалось воно в ніч на 24 червня.

Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Ім'я ж святу дав Купало - поганський бог земних плодів. Колись йому приносили в жертву хліб - головний дар української землі. Та вже багато літ цього ідола ніхто не вшановує, про його божественну суть забули, а самого перетворили на опудало.
Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудало, готували деревця (називали їх «Мареною» або «Купалом»), плели з живих квітів вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь водить таночки та співають ритуальні купальські пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Про виконання петрівчаних пісень та хороводів у ніч під Івана Купала Є. Ліньова писала: «Нарешті починає смеркатися: легкий туман спускається на гори. Окремі групи дівчат з’являються на горах, на різній висоті. Ось молодий, сильний і низький голос заспівує пісню:

Та малая нічка Петрівочка,

Не виспалася наша дівочка.

Заспів підхоплюють інші голоси, дзвінкі, чисті, нескінченної сили і енергії. Співа вже не одна група, — своєрідна мелодія, від якої віє чимось архаїчним, начебто викликала у відповідь другу пісню, третю, четверту. Тепер уже співають всюди, на горах, до самих вершин, які губляться в лісі. Оригінальною багатоголосною фугою звучить пісня. в тумані на горах групи молоді рухаються і співають.

Ті хороводи, які виконувала молодь на свято Купала, відзначаються однією важливою особливістю, а саме: водили ці хороводи навколо марени або вогнища. Ця, на перший погляд, незначна деталь надає їм специфічного національного колориту, яскраво підкреслює їх поетичну сторону. Відомо також і те, що молодь охоче стрибала через вогнище. Звичайно, далекі наші предки цій дії надавали обрядового значення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохаються, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Проте в цьому видовищі можна бачити й інший бік — спортивний. Кожний намагався стрибнути через вогнище якнайвище і якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був красивим.

Часто на свято Купала молодь запрошувала музик-виконавців на народних інструментах, які на скрипці, цимбалах, сопілці окремо взятих чи в ансамблі разом з бубном супроводжували пісенну мелодію. Жвавіше вився хореографічний малюнок танка, зручніше і легше ставало співати його учасникам. Але найвеселіше проводила молодь решту свята в танцях, які організовувала після хороводів. Весело щебетала скрипка, якій вторила басоля, завзято вистукував бубон. В нічній темряві, над долиною, з якої виднілося вогнище, лунала мелодія гопака чи козачка, хтось підспівував трендичку. В танці кружляла молодь. Чути було веселий сміх, жарти, дотепні слівця. Молодь веселилася до світанку. Тут важливо відзначити, що колись, у сиву давнину, веснянки й хороводи мали обрядове значення і за традицією, яка. складалася віками, виконувались у відповідну пору року. Першим відчутним порушенням них традицій було виконання, побутових танців: гопаків, козачків, триндичок, коломийок в супроводі інструментальної музики. Вкраплення побутових танців в обряд поступово змінювали його початкове значення. Обрядова церемонія, художні засоби, твори, які входили до репертуару, залишились у пам’яті народу як невід’ємна частина видовища, Так, зокрема, почали розглядатись народом «марена» вогнище, навколо яких співали пісень, водили хороводи, танцювали.

Можна сміливо казати, що серед народних свят, що відзначаються влітку, чи не найулюбленішими серед молоді бо найромантичнішими, вважаються купальські свята. За народними переказами, саме В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА (з шостого на сьоме липня) востаннє з'являлися русалки, а опісля вже затихали до наступного року. Переконатися в цьому щороку у чарівні куточки природи відправляються романтики і… прагматики. Адже купальська ніч, це ще й ніч “вільної любові”. А кому мама не дозволяє, можна обмежитися й не менш екзотичним (аж кров у жилах горить) заняттям -- традиційно у ніч на Купала молодь перестрибує через велику (чим більшу – то краще) ватру. А ЩЕ У НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА ЦВІТЕ ПАПОРОТЬ. Здавна були сміливці, що хотіли здобути її цвіт. Вважалося, що той, хто встигне зірвати жовту квітку, здобуде чарівну силу, яка допоможе знаходити закопані скарби, передбачати долю людини, лікувати хвороби. Кажуть, природа цієї сили – нечиста. Тому, квітка папороті може зробити людину багатою, але щасливою -- ніколи.

Існує повір'я про цвіт папороті, котрий з'являється в купальську ніч. Згідно легенди: папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні "Вечір напередодні Івана Купала" видатний український письменник Микола Гоголь.Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-чкого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івна Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою. "Але не варто розчаровуватись, незнайшовши квітки - насправді-бо папороть не цвіте". В Україні росте безліч рослин, що можуть подарувати найбільше багатство - силу і здоров'я. Існує повірування, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з "іванівською" росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки - потоплені дівчата, мавки - душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.

В НАРОДІ РОЗПОВІДАЮТЬ, що русалки з'явилися на світ у момент падіння з неба Сатани. Деякі з його однодумців, яких вигнали разом з ним, впали у воду де й почали готувати зло проти людства. На наших же теренах за часів язичництва русалки вважалися не лише річковими богинями, яким приносили чисельні жертви, але й володарками скарбів та чарівницями.

Є декілька версій походження слова "русалка": від слова "русло", або ж від слова "русява", -- адже русалок уявляли з довгим й густим русявим волоссям, що розкішними хвилями спадає з плечей, прикриваючи голе тіло. На Заході ж русалки з'являлися у, так би мовити, пристойнішому вигляді вдягнутими в рибальські сіті. Втім, є версія, що волосся русалок все ж таки зелене. Переважно русалки живуть у воді, але напередодні свята Івана Купала виходять на береги своїх річок. За тимчасове житло вони обирають старі, гіллясті дерева. Як це властиво й їхнім цивілізованим одноліткам, потяг до серйозних і конструктивних занять у них абсолютно відсутній: вони цілими вечорами гойдаються на гілках, розмотуючи пряжу, вкрадену в жінок, що лягають слати без молитви.

Лави русалок безперервно поповнюються. Ними стають мертвонароджені дівчатка або ж немовлята, що померли без хрещення, а також утопленці-самогубці. А ще дівчата, що купалися без натільного хреста (наявність чи відсутність купальників та іншого одягу до уваги не береться). Між іншим. чимало легковажних осіб й самі прагнули приєднатися до русалок: адже ті володіють даром вічної краси та молодості, та ще й мешкають у кришталевих палацах, споруджених на дні озер та річок (неважко здогадатися, що львівська Полтва до цього аж ніяк не надається). Над ними головує цариця, яку призначає (теж із русалок) за безапеляційним принципом водяний цар. Є повір'я, що рядові русалки без вказівки цариці не мажуть ні погубити, ні навіть налякати людину. Ще одна принада русалок -- їхні чарівні голоси.

СПРОБУЙ УПІЙМАТИ РУСАЛКУ -- НЕ ТАК ВЖЕ Й ВАЖКО!

Оскільки проти їх нападу допомагає полин-трава та хрест, накреслений на землі, деякі практичні чоловіки свого часу робили так: навколо хреста малювали коло й ставали в нього, захищаючись від надокучливих чіплянь чарівних звабниць. Якщо ж ви, власне, й не зовсім проти, спробуйте котрусь із них вхопити за руку й надягнути їй натільний хрест (бажано "рижуху" принаймні так на півкілограма). Усе: якщо, звісно ж, доведете її додому, русалка відтепер, принаймні так твердить фольклор, виконуватиме всю хатню роботу, харчуючись. лише парою.

Щоправда, є й інший -- більш властивий неадаптованому до реалій кінця другого тисячоліття фольклорному світові варіант облаштувати подружнє життя з русалкою. Легенди стверджують, що для цього треба просто дозволити русалці залоскотати себе (не поспішайте вигукувати "так!", доки не дочитаєте слів після трьох крапок!). до смерті!

Тих же, кого такий варіант не лякає, русалки й справді самі забирають до свого дому (на руках, плечах чи юзом — фольклор не уточнює), себто на дно. Тут обранець благополучно оживає й решту свого життя проводить у розкошах. Русалчині ж весілля відбуваються на горобині ночі.

Тож, дівчата плетуть віночки, щоб пустити їх по воді…

Тепер -- час хлопців. Встигнеш зловити вінок тієї, що впала в око, поки сидів у чагарниках -- маєш усі підстави вимагати у неї як викуп виконання будь-якого твого бажання. Якщо дівчині таки вельми кортить заміж, -- хоче вона того, а чи вдає, що ні, -- мусить виконати твою забаганку! До слова, саме у цей час молодь сходилася на ігрища межи села. що мали любовно-еротичний характер. Тому деякі купальські пісні трактують обрядове дерево як символ дівочої краси, пори дівочості (втім, не забуваймо, що дерево має перед встановленням бути зрубаним -- натяк чи збіг, вже й не знаємо).

Є й ще одне -- давніше й двозначніше трактування купальського дерева, що витікає із праіндійських "Ригвед". Воно символізує світоствореня: мовляв, купальське дерево є небесним й породжує вогонь тертям гілок одна об одну. Це й споріднює дерево з сонцем як із джерелом вогню, а молодь, здатну на аналогії, в обіймах й цілунках.

У деяких народів купальські вогні замінюються спаленням колеса, обв'язаного соломою. Вогняне, воно котиться з пагорба, розсипаючи іскри. Розкладання багаття та стрибання через нього мають на меті звільнення від ворожої сили, хвороб, смерті, злих міфічних істот. Адже на Купала активізуються надприродні сили: русалки, мавки, упирі та відьми. Тому від них охороняються всілякими засобами: кладуть на підвіконня жалку кропиву, в стайнях ставлять осикове дерево. Спалення ж Купайла також має міфічне підґрунтя, по суті -- це обряд звільнення людини від смерті, символ її перемоги над небуттям.

Після свята Купала музика замовкала. Наближалась гаряча пора жнив.

Перевірити все вище сказане нажаль неможливо, але одне можна сказати напевне: найголовніше - вірити в магічну силу рослин та інших чинників свят, підтримувати та відроджувати традиції, і все це обов'язково допоможе.

Патрыятычная тэматыка ў творчасці Я. Купа-лы займае галоўнае месца. Лешпыя вершы дарэ- валюцыйнага часу і творы, напісаныя ў савецкі час, прысвечаны радзіме і родным мясцінам, гісторыі і сучаснасці. Яны паэтызуюць прыга-жосць прыроды, годнасць і духоўнае багацце чалавека працы. Праўда, эмацыянальны лад патрыятычнай лірыкі савецкага часу значна адрозніваецца ад вершаў дарэвалюцыйных.

Паэма "Бандароўна" напісана ў 1913 г. па матывах беларускіх і ўкраінскіх народных песень аб Бандароўне і польскім магнаце Патоцкім, пры жыцці якога ў 1768 г. на Украіне ўспыхнула паўстанне пад кіраўніцтвам Максіма Жалезняка і Івана Гонты. Бандароўна — галоўны герой твора. Гэта надзвычай прыгожая дзяўчына, якой захапляецца сам паэт:

Паўлінка і пан Быкоўскі з'яўляюцца цэнтральнымі вобразамі камедыі "Паўлінка". Увесь сюжэт п'есы будуецца на супрацьпастаўленні і супрацьстаянні гэтых двух герояў. Такі прыём дазволіў аўтару стварыць не толькі каларытныя і запамінальныя вобразы, але і цудоўную, адметную беларускую камедыю. Паўлінка з'яўляецца ўжо ў першым акце п'есы, і ўсе далейшыя падзеі прама або ўскосна звязаны з ёю.

"Людзi на балоце" -- раман пра жыхароу глухой вёсачкi Куранi, адрэзанай ад знешнега свету непраходнымi палескiмi балотамi. Iвана Мележа больш за усе прыцягвае штодзеннае жыцце куранеуцау, тое знешне неяркае, шэрае, з чаго па сутнасцi, i складаецца жыцце тысяч i мiльенау людзей, моцна прывязаных да зямлi.

Я ўклаў у гэту п 'есу лепшае, што было ў маёй паэзіі. Я. Купала . Зваў з путаў на свабоду, Зваў з цемры да святла. Я. Купала I гэты твор, так любімы і самім Купалам, вызначаецца, як усё ім створанае, самай галоўнай, самай запаветнай і палымянай ідэяй усяго жыцця песняра — ідэяй нацыяналь-нага вызвалення і адраджэння, якую ён нястомна і настой-ліва рэалізаваў і ў паэзіі, і ў драматургіі, і ў публіцыстыцы.

У драме «Раскіданае гаяздо» Янка Купала зна-ёміць нас з жыццём беларускай вёскі напярэ-дадні першай рускай рэвалюцьгі 1905 года. Жыц-цё было цяжкім і гаротным, бо капіталістычныя адносіны, якія нараджаліся ў краіне ў канцы дзевятнаццатага стагоддзя і на пачатку двацца-тага, прыводзілі да паўсюднага абеззямельвання сялянства.

Драма «Раскіданае гняздо» напісана ў 1913 годзе. У яе аснову пакладзены факты з жыцця сям'і дзеда Ануфрыя, у якога князь Радзівіл адабраў зямлю і хату. Асэнсоўваючы сямейную трагедыю як агульнанарод-ную, Янка Купала паказаў у творы цяжкі шлях бела-рускага сялянства ў пошуках страчанай бацькаўшчы-ны, зямлі і волі.

Автор: Твардовский Александр. Я убит подо Ржевом, В безымянном болоте, В пятой роте, На левом, При жестоком налете. Я не слышал разрыва И не видел той вспышки, —

Автор: Разное Уже в годы Великой Отечественной войны и вскоре после ее окончания появились произведения, посвященные этой народной трагедии. Писатели свято сохраняют верность фронтовому братству воинов Великой Отечественной войны, скрепленному общими страданиями, пролитой кровью и добытой победой.

Автор: Платонов А.П. Читая эту повесть, каждый, я думаю, размышляет над тем, что хотел сказать автор, а не над сюжетом или композицией, так как для самого Платонова важна была суть. Лично я в его повести нашла многое, над чем можно подумать, но больше всего меня поразили люди-

«Письмо Татьяны предо мною; Его я свято берегу. » Автор: Пушкин А.С. Я так люблю Татьяну милую мою! А.С. Пушкин Роман в стихах “Евгений Онегин” назван именем главного героя, но своим идеалом Пушкин считает Татьяну. Татьяна — редчайшее создание, натура глубокая, любящая и страстная. И в то же время все в ней просто, естественно и прекрасно.

Степь Автор: Вяземский П.А. Бесконечная Россия Словно вечность на земле! Едешь, едешь, едешь, едешь, Дни и версты нипочем! Тонут время и пространство

Автор: Сковорода Григорій. Зозул спитала чорного Дроздика, чому він не нудьгує співаючи. Сама вона співає навіть частіше за нього, але це не позбавляє її від нудьги.

Автор: Грибоедов А.С. Отношение к народу и крепостному праву Век нынешний: Чацкий выступает против тех людей, которые являются столпами дворянского общества, выступает против порядков екатерининского века.

Автор: Гоголь Николай. Цю історію розказав нам дячок Н-ської церкви. Він переповів те, що розказав йому дід. В одному хуторі жив чоловік — пив, гуляв, а то раптом пропадав. Дарував дівчатам подарунки, і ніхто не смів відмовитися чи позбутися того подарунка — таким страшним був погляд у Басаврюка (так звали того чоловіка й підозрювали, що то сам диявол у людській подобі).

КОМИТЕТ ПО ОБРАЗОВАНИЮ МИНГОРИСПОЛКОМА Учреждение образования Минский государственный профессионально-технический колледж электроники Производственное обучение «Компьютерный практикум»

Реферат на тему: Виховний захід християнської етики: Світле свято Великдень” Світле свято Великдень День Воскресіння Ісуса Христа – Великдень – одне з найбільших свят християн. У дохристиянські часи це було свято весняного сонця і пробудження природи від довгого сну.

Реферат з педагогіки Урок «День святого Валентина» Мета: виховувати інтерес до минулого, повагу до справжніх почуттів, уміння вирізняти своє єдине, половинку, любов до літератури, поезії.

Звичаї та обряди як органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Свята, які належать до різних природних циклів: зимових, весняних, осінніх, літніх. Обрядовість зимового та весняного циклу. Літні та осінні звичаї та обряди.

Відзначання у червні Зелених свят, Клечальної неділі. Проводи русалок, вінець русалій. Івана Купала. Купальські обряди і дійства. Основні моменти купальського обряду. Серпень як пора жнив. Маковея – давнє козацьке свято. Преображення Господнє, або Спас.

Двоєвірство на Русі: язичницькі та християнські основи. Зв'язок календарних свят та обрядів із зимовим і літнім сонцеворотами, весняним і осіннім рівноденням, з циклами землеробських робіт. Система церковних свят. Колядування, масниця, день Івана Купала.

— название соглашения № 593 «О продаже правительством Союза Советских Социалистических Республик имущества, принадлежащего СССР, правительству государства Израиль» от 17 октября 1964 года.[1] Соглашение было подписано в Иерусалиме министром Иностранных дел Голдой Меир и министром финансов П.

Мария Радзивилл (урожд. Лупу; ? — 1660, Слуцк) — княгиня, вторая жена великого гетмана Литовского Януша Радзивилла. Дочь молдавского господаря Василия Лупу. Ее сестра Роксанда была замужем за сыном Богдана Хмельницкого Тимофеем. Оставаясь в отличие от католика-мужа, православной, построила в Кейданах церковь.

Надежда Борисовна Киценко (англ. Nadieszda Kizenko; род. 1961 Нью-Йорк, США) — американский исследователь-историк, профессор. Родилась в семье перемещённых лиц, прибывших в США из Германии после Второй мировой войны.

(урождённая - княжна Долгорукова, (сконч. 29 января 1914 г.)), благотворительница, супруга Государственного Статс-Секретаря, действительного статского советника, Бориса Павловича Мансурова (1826-1910).

План Введение 1 История 2 Современное состояние и причт Список литературы Введение (G) (O) Свя́то-Успе́нский кафедра́льный собо́р в Ташкенте — кафедральный православный храм Ташкентской епархии расположен на улице Авлиёота[1] рядом со старой территорией Военного госпиталя недалеко от центрального железнодорожного вокзала.

Відкритий міжнародний унівеситет розвитку людини “Україна” Вінницька філія Звичаї та обряди українського народу Контрольна робота №1 З дисципліни “Етнографія”

Духовная культура и обычаи.

Н.В.Гоголь - жизненный путь.

План контрольноп роботи Вступ ……………………………………………………………………………………2 1. Перекладіть текст украпнською мовою і запишіть його ……………………. 2. Складiтъ наказ про прийняття на роботу Сидоренка Iвана Петровича на посаду економiста планового вiддiлу …………………………………………………

Краткая жизнь белорусского святого Янки Купалы.

Адбудова Беларусі. Незалежнасць. Незалежная дзяржава і яе народы. Моладзь ідзе! Пасіўнасць беларуса: талерантнасць беларуса, усясветная вайна Захаду, торжышча. Больш самачыннасці (артыкулы 1919 года). Стыль публіцыстыкі Янкі Купалы, аўтар у творах.

"БАГАЧ" ОАСО Открытое акционерное страховое общество «Багач» работает на белорусском рынке с 1994 года. Акционерами нашей компании являются 4656 наших соотечественников, граждан Республики Беларусь.

Христос воскрес – торжествує життя Наближається Великдень. З приходом цього свята народ пов'язує надії на кращу долю, на мир, злагоду в родинах і суспільстві. Великдень – це справжня суть християнства, це свято гармонійної єдності людини і природи, свято духовного єднання, поваги до своїх пращурів, історії.

IВАН ЗАРУЦЬКИЙ, полковник сiверський, наказний гетьман Укра§ни Поява на полiтичнiй аренi Лжедмитрiя I, що претендував на московський трон, виявилася чи не найобурливiшим проявом польско§ дипломатично§ iнтриги. Посадивши на цей трон розстриженого ченця Григорiя Отреп'¤ва, що видавав себе за сина росiйського царя, Рiч Посполита розраховувала навiчно оволодiти не тiльки росiйською короною, але й усiм потенцiалом цi¤§ безкрайо§ землi.

Погода в Санкт-Петербурге | Pogoda78.ru