Погода в Санкт-Петербурге | Pogoda78.ru
Літературні диктанти для 5 класуметодическая разработка по литературе (5 класс) на тему
Літературні диктанти для 5 класу
методическая разработка по литературе (5 класс) на тему
Литературні диктанти допоможуть учителю швидко і якісно провести фронтальну перевірку знання учнями текстів художніх творів і літературознавчих понять, що вивчаються у 5 класі на уроках зарубіжної літератури( за програмою 2013р., авт.- О.Ніколенко)
Скачать:
| Вложение | Размер |
|---|---|
| literaturni_diktanti._5_klas.doc | 94.5 КБ |
Предварительный просмотр:
(згідно нової Програми із світової літератури за ред. О. М.Ніколенко)
Підготувала Рябова Є.Ф.,
вчитель світової літератури
загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№1
м. Синельникове Дніпропетровської обл.
У збірнику вміщено завдання для літературних диктантів до всіх художніх творів і тем з теорії літератури, які передбачені для вивчення учнями 5 класу. Цей вид роботи допоможе вчителю швидко і якісно перевірити рівень засвоєння учнями змісту текстів і теоретичного матеріалу. Ефективність перевірено укладачем збірника на практиці.
№1. Усна народна творчість. Народні казки
1.Друга назва усної народної творчості - ( фольклор)
1.Стислий влучний образний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження - це прислів’я)
3. Образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу, побудований як незакінчена думка – це (приказка)
4. Інакомовний опис одного предмета за допомогою опису іншого на основі їхньої подібності (загадка)
5. Сюжети фольклорних творів, які повторюються у народів різних країн, називаються (мандрівними)
8.Солдати, ремісники, селяни, пани найчастіше є героями казок, які відносяться до ( соціально – побутових)
7. Тип казок, у якому діють тварини, наділені людськими властивостями – це (казки про тварин)
8. Інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя називається (алегорією)
9. У чарівних казках героям на допомогу часто приходять (чарівні предмети)
10.Початок чарівної казки називається (зачин)
11.Для підсилення випробувань героя чарівної казки використовується (трикратний повтор)
12. Надає казці завершеності й життєрадісно підсумовує оповідку (кінцівка)
№2. Казки про тварин.
1.Головного героя казки «Фарбований шакал» звали (Чандарава)
2.Шакал потрапив у будинок фарбаря, тікаючи від (собак)
3.У чані була фарба (синього кольору)
4.З міста шакал повернувся у (ліс)
5.Звірям він сказав, що його призначено (раджою)
6.Звірі повірили, що новий повелитель буде їх ( захищати)
7.Влада Чандарави трималася на (обмані)
8.Фарбованого шакала боялися навіть (тигри та вовки)
9. Ставши володарем, чандарава своїх родичів-шакалів ( вигнав)
10.Почувши якось «спів» шакалів, Чандарава (завив)
11. Коли обман розкрився, хижаки (роздерли) самозванця.
12. Цю казку придумали в (Індії)
№3. Чарівні казки. Японська народна казка
«Іссумбосі, або Хлопчик – мізинчик»
1.Японського хлопчика-мізинчика звали (Іссумбосі)
2.Хлопчик попросив батьків, щоб вони відпустили його в (столицю)
3. Іссумбосі зробив собі меч з (голки)
4. Герой поплив річкою ( чайній чашці)
5.За весло Іссумбосі правили ( палички для їжі – хасі )
6. У столиці увагу малюка привернув (величезний будинок)
7. Господарем будинку виявився ( вельможа)
8. Щоб вельможа його побачив, Іссумбосі видерся на (його дерев’яний черевик – гета)
9. Найбільше хлопчик припав до душі ( дочці вельможі)
10. Іссумбосі захистив дівчину від ( двох чудовиськ – оні)
11. Тікаючи, чудовиська загубили ( чарівний молоточок)
12. Завдяки чарівному молоточку герой ( виріс і став вродливим юнаком).
№4. Чарівні казки. Китайська народна казка
1.З дитинства Малян мріяв навчитися… (малювати).
2. Коли бідний хлопчик попросив учителя хоч ненадовго дати йому пензлика, той (вигнав його зі школи)
3. Пензлика подарував Маляну уві сні (сивобородий дідусь)
4.Подарованим пензликом хлопчик першим намалював (птаха ).
5.Його перший малюнок (ожив і полетів)
6.Малян став допомагати ( бідним селянам)
7 Від малював (знаряддя для праці).
8. Чутки про малюнки хлопця докотилися до ( поміщика)
9.Коли Маляна ув’язнили в стайні, він утік, намалювавши ( драбину)
10.Вибравшись із в’язниці, хлопець намалював на мурі (коня).
11. Щоб його не викрили, хлопець ніколи ( не домальовував малюнки)
12. Жадібний імператор загинув у намальованому на його ж прохання (морі).
№5. Чарівні казки. Арабська народна казка
«Синдбад – мореплавець». Третя подорож
- Казки про синдбада входять до збірки ( «Тисяча і одна ніч»)
- Всі казки оповідаються від імені (Синдбада)
- У третю подорож негода прибила корабель до острова-гори, на якому жили (волохаті люди-мавпи)
- Людям- мавпам вдалося захопити корабель, бо (їх було дуже багато )
- Коли мореплавці прокинулися від сну, то побачили, що з палацу вийшов ( чорний велет)
- Велет-людожер першим з’їв (капітана)
- Перш ніж вбити велета, Синдбад запропонував спочатку ( зробити корабель)
- Щоб знешкодити людожера, моряки його ( осліпили).
- Велетень вибіг з подвір’я палацу і згодом привів із собою ( жінку-людожерку)
- Втікши від людожерів, мореплавці висадилися на острів, де жив (дракон ).
- Після смерті товариша Синдбад прив’язав до свого тіла декілька шматків ( деревини)
- Обдуривши дракона, Синдбад вийшов на берег і побачив удалині (корабель)
№6. Німецька народна казка «Пані Метелиця»
1. Рідна донька бідної удови була (лінива і бридка).
2.Удовина пасербиця була (гарна і роботяща)
3.Щодня пасербиця сиділа біля криниці і ( пряла починок).
4. Дівчина так старанно працювала, що одного разу сильно (врізала палець)
5. Пасербиця відмивала від крові починок і випадково (впустила його у криницю).
6. Зла мачуха звеліла нерідній доньці ( діставати починок)
7. Стрибнувши у криницю, пасенбиця отямилася на ( зеленій луці)
8. Шукаючи починок, героїня допомогла (яблуні й печі).
9.Уперше побачивши пані Метелицю, пасербиця злякалася іі (великих зубів).
10.За добру працю трудяща дівчина отримала у нагороду ( багато золота).
11. Побачивши золото на дівчині, її зведена сестра вирішила (теж стрибнути у криницю).
12. За погану роботу ледащицю (було облито смолою)
(Вступ до поеми "Руслан і Людмила", "Казка про мертву царівну та сімох богатирів")
1. На невідомих доріжках Лукомор'я видно сліди (нечуваних страхіть).
2.У гіллі могутнього дуба силдить (русалка)
3. Із смарагдових хвиль виходять ( тридцять витязів)
4.Над злотом чахне (цар Кащій)
5.Царівні в темниці вірно служить ( сірий вовк)
6.У «Казці про мертву царівну" цар вирушив ( у похід)
7. Весь час дружина-цариця (чекала його біля вікна)
8 У Свят-вечір, перед поверненням царя цариця вночі ( народила доньку).
9. Після смерті дружини цар ( за рік одружився вдруге)
10.Нова цариця вирішила знищити царівну за . ( її красу)
11. Зниклу царівну королевичу Єлисею допоміг знайти (вітер).
12. Царівна знаходилася у (кришталевій труні).
№8.Літературна казка. Г.К.Андерсен «Соловейко»
- Щоночі співом соловейка засдухувався (рибалка)
- Про надзвичайну пташину китайський імператор дізнався з (книг, написаних чужоземними мандрівниками)
- Соловейка допомогла знайти ( бідна служниця)
- Вперше побачивши солов’я, богдихан був розчарований (його непоказною зовнішністю)
- Оселившись в імператорському палаці, соловей міг гуляти лише у супроводі (12 служників)
- На честь соловейка було названо ( 11 синів крамарів)
- Штучного золотого солов’я богдихану прислав у подарунок (японський імператор)
- Золотого солов’я у перший день заводили (34 рази)
- Живого і штучного солов’я змусили ( співати дуетом)
- Образившись, соловейко (непомітно вилетів з палацу)
- Коли богдихан захворів, придворні та міністри ( обрали нового імператора)
- Прилетівши до хворого імператора, соловейко своїм співом ( зміг прогнати смерть)
№9. Літературна казка. О. Уайльд. «Хлопчик-Зірка»
1.Події казки «Хлопчик- Зірка» розпочинаються ( холодною зимою ).
2.Падаючу зірку побачили (двоє бідних лісорубів)
3. Вони вирішили, що зможуть знайти ( багато золота)
4. Замість очікуваного лісоруби знайшли (загорнутого у золотий плащ малюка)
5. Хлопчик-Зірка виріс ( дуже гарним, але жорстоким)
6. До інших дітей хлопчик ставився як до ( своїх слуг)
7.Герой втратив свою красу через (жорстокість до власної матері)
8. Хлопчик-Зірка шукав свою матір( 3 роки )
9. Люди і навіть тварини старилися до нього ( так само жорстоко, як і він до інших)
10. В рабство до злого Чарівника хлопчика продали за ( ціну келиха солодкого вина)
11. Чаклун змусив хлопчика відшукати і принести йому (монети з білого, жовтого і червоного золота)
12. Хлопчику вдалося відшукати своїх батьків, коли він ( змінився і зрозумів свої помилки).
№10. Вірші про природу.Дж. Кітс «Про коника та цвіркуна»,
Й.В.Гете «Нічна пісня подорожнього», Г.Гейне «Задзвени із глибини».
1. Зображення природи в літературному творі називають ( пейзажем)
2. Художні означення – це (епітети)
3.Художній прийом зближення явищ залежно від їхнього значення називається ( метафорою)
4. Джон Кітс народився в (Англії)
5. Який голосок «обнизує покоси й частоколи»? ( невтомний)
6. Де стихає на часок коник? («у затінку стебла або стодоли»)
7. Зимою у хаті співає (цвіркун)
8. Батьківщина Гете ( Німеччина)
9. Що лягло на всі вершини (супокій)
10. Найвідоміший перекладач «Нічної пісні подорожнього» російською мовою ( М.Лермонтов)
11. Г.Гейне народився в ( Німеччині)
12. У вірші «Задзвени із глибини» поет звериається до («милої пісеньки весни»)
№11. Е.Сетон-Томпсон «Лобо»
1. Велика скотарська округа на півночі Нью – Мексико ( Курумпо)
2. Старий Лобо був ( ватажком вовків)
3. Від звичайних вовків Лобо відрізнявся ( великим розміром і хитрістю)
4.У зграї Лобо було лише (п’ятеро вовків)
5. Велику вовчицю звали Бланка, що перекладається ( біла)
6. Однієї ночі Бланка і рудий вовк винищили, навіть не скуштувавши ( 250 овець)
7. Винагорода за голову Лобо сягнула (тисячі доларів)
8. Найнятий мисливець вирішив застосувати проти Лобо ( отруту і капкани)
9. З усіх вовків зграї обганяти ватажка було дозволено лише ( Бланці)
10. Мисливцеві вдалося упіймати Бланку, використавши для приманки (голову телиці)
11. Страждання Лобо від втрати подруги викликали в душі мисливця (жаль)
12. Щоб упіймати Лобо, було розставлено і замасковано (130 капканів )
М.Твен «Пригоди Тома Сойєра»
1.Том Сойєр жив у маленькому містечку (Санкт- Петербурзі)
2. Хлопчика виховувала (тітка Поллі)
3. Прикре доручення, яке зробило Тома справжнім багатієм ( фарбування паркану)
4. Кращий друг Тома Сойєра ( Гек Фінн)
5. Дівчинка, в яку закохався Том (Беккі Тетчер)
6. Те, за що хлопець виміняв кліща ( вирваний зуб)
7. Том і Гек пішли на цвинтар, щоб (випробувати новий засіб виведення бородавок)
8. Трьох невідомих біля могили хлопчаки спершу прийняли за ( чортів)
9. На цвинтарі Том з Геком стали свідками (вбивства)
10. Найбільше Том боявся (індіанця Джо)
11. Том і Беккі під час шкільного пікніка ( заблукали в печері)
12. Сироту Гека взяла до себе ( вдова Дуглас)
1. Полліанну взяла на виховання її тітка Поллі ,бо ( інших родичів не було)
2. На станції дівчинку зустріла (служниця Ненсі)
3. Тітка зустріла небогу (дуже холодно)
4. Дівчинку оселили ( на горищі)
5. В кімнаті у дитини не було ( дзеркала)
6. Полліанна розповіла про свою гру (в радість)
7. Цій грі дівчинку навчив (батько)
8. Замість очікуваної ляльки в благодійній посилці Полліанна отримала (милиці)
9. Дівчинка врятувала містера Пендлтона, коли той ( зламав ногу)
10. Вередливій місіс Сноу Полліанна принесла на гостинець ( декілька страв одразу)
11. Полліанна не перестала радіти життю, навіть коли ( потрапила під колеса автомобіля)
12. Дівчинка подарувала особисте щастя ( своїй тітці Поллі)
Л.Керрол «Аліса в Країні Див»
1. Прототипом героїні казки стала ( маленька дівчинка Аліса Ліддел)
2.Льюїс Керролл був ( професором математики)
3. На початку твору Аліса ( сиділа на березі річки)
4. Повз дівчинку промайнув ( Білий Кролик)
5. Переслідуючи чудернацьку звіринку, Аліса потрапила до ( кролячої нори)
6.Падаючи, дівчинка бачила по боках глибокого колодязя ( мисники і книжкові полиці)
7. Під час польоту вниз Аліса згадувала свою ( кішку Діну)
8. У норі героїня побачила на триногому скляному столику( крихітний золотий ключик)
9. За дверцятами, які відкрилися ключиком, був ( предивний сад)
10. На пляшечці, що з’явилася на столику, було написано ( «Випий мене»)
11. Аліса знову зменшилася, коли з’їла (чарівне тістечко)
12. Дівчинка мало не потонула в (озері власних сліз)
Р.Дал «Чарлі і шоколадна фабрика»
1. Родина Чарлі Бакета була ( дуже бідною)
2. Хлопчик отримував шоколад лише ( на день народлження)
3. Поряд з бідним будиночком знаходилася ( шоколадна фабрика містера Вонки)
4. Щоб потрапити на шоколадну фабрику, треба було знайти ( Золотий квиток)
5. Чарлі вдалося придбати шоколадку з квитком завдяки тому, що він (знайшов на вулиці гроші і витратив їх на шоколад)
6. Під час екскурсії Віллі Вонка показав дітям своїх ( крихітних працівників – умпа-лумпів)
7. Маленькі чоловічки весь час ( співали про все, що відбувалося)
8. Август Глуп був покараний за (жадібність і невихованість)
9. Чемпіонка Віолета Борегард перетворилася на ( величезну чорницю)
10. Майк Тіві не уявляв свого життя без ( телевізора)
11. Найкращими ліками від усіх дитячих «хвороб сучасності» умпа-лумпи вважають (читання книжок)
12. За доброту і чемність Чарлі Бакет отримав від Віллі Вонки ( шоколадну фабрику)
Т.Янсон «Комета прилітає», «Капелюх чарівника»
1. Туве Янсон – знаменита ( фінська) письменниця.
2. Будиночок Мумі-тролів знаходився у чудовій ( Долині)
3. Про кінець світу Мумі-тролям розповів (Ондатр)
4. Землі зупиниться, якщо прилетить лиха (комета)
5. Мумі-тролі пережили випробування, тому що були (разом)
6. Після повернення героїв додому Мумі-мама запропонувала з’їсти торт прямо на (ганку)
7. Під час першої весняної прогулянки друзі знайшли чудовий (чорний капелюх)
8. Улюбленим заняттям Мумі-тата було ( читання газет)
9. Знайдений капелюх вирішили використати у якості (кошика для сміття)
10. Яєчна шкаралупка, потрапивши до капелюха, перетворилася на ( п’ять білих хмаринок)
11. Сховавшись у капелюсі, Мумі-троль перетворився на ( чудернацьке звірятко)
Каталог статей
2.2. Методика проведення диктантів на текстовій основі
Текстуальний (дослівний) диктант – диктант, при якому текст записується без змін.
Обсяг тексту (кількість слів, речень і т. п.) для навчальних диктантів визначається, виходячи з конкретної навчальної мети, місця і ролі даної форми письмової роботи в системі інших прийомів.
Це ж можна сказати й відносно насиченості тексту правописними чи граматико стилістичними моментами. Якщо текст для контрольного диктанту не повинен бути перенасиченим складними випадками, то для навчального диктанту можна добирати тексти будь-якої складності [4,c.223].
Безсумнівно, важливо правильно вибирати вид диктанту на певному етапі навчання, бо найкраща форма роботи може стати неефективною, якщо втрачається почуття міри.
Найпоширеніші попереджувальні текстуальні диктанти, тому що легше попередити помилки, з самого початку прищеплювати правильні орфографічні навики, аніж потім викорінювати їх. Застосовується він при опрацюванні й закріпленні нового матеріалу, який ще в достатній мірі не засвоєний.
Попередження може здійснюватись по-різному, тому можливі різні форми попереджувальних текстуальних диктантів.
1. Усний розбір, аналіз мовних фактів, пригадування правила перед написанням продиктованого тексту.
2. Пояснення тексту, що диктується, у процесі письма.
З. Аналіз тексту на дошці, таблиці чи надрукованого з подальшим його записом під диктовку. На основі цього виділяються два різновиди текстуального попереджувального диктанту: слуховий і зорово-слуховий [5,С. 159-160].
Слуховий попереджувальний диктант
Цей вид диктанту проводиться за схемою – спочатку усне пояснення, усний розбір тексту, потім його запис. Може мати такі варіанти:
1. Пригадуємо певні правила, з метою повторити які може проводитись диктант, потім читаємо речення, роз’яснюємо в ньому орфограми та пунктограми, далі це речення диктуємо для запису, який здійснюється і на дошці, і в зошитах. Наприклад, для закріплення теми «Не з дієприкметниками» викладач ставить питання: «У яких випадках частка не- з дієприкметниками пишеться окремо? Коли не- пишеться з дієприкметниками разом?». Далі читає речення і пропонує визначити у ньому дієприкметники з часткою не. Після цього речення записують на дошці і в зошити. Приблизно в такий же спосіб опрацьовується весь текст (але не всі речення є потреба детально коментувати й записувати на дошці). Над дрімучим лісом знявся нестихаючий шум. Нестримний вітер колише нескошені жита. Настала врешті – решт пора небувалих змін. Мною несходжені ждуть дороги. Велич подій сповнювала дівчину новою, не звіданою досі гордістю. Толока не орана, вівці не лічені, – пастух рогатий. Чисте, не заросле місце то звужувалось, то розходилось, ніби озерце.
2. Весь текст диктанту, після повторення певних правил, аналізується усно, а потім записується. Записавши, слухачі мовчки перечитують текст, тоді пояснюють правопис того чи іншого слова, вживання розділових знаків (такий коментар не обов’язковий).
3.Більшого поширення набувають словникові попереджувальні диктанти. Матеріал, який беруть для опрацювання, складається з окремих слів. Добре те, що можна зосередити увагу слухачів на тому конкретному матеріалі, який з тих чи інших причин був засвоєний недостатньо.
4. Окремим видом слухового попереджувального диктанту є вправи, відомі також під назвою «коментоване письмо».
Проаналізувавши текстову основу творів М.П. Стельмаха (див. Дод. В), можна знайти яскравий приклад слухового попереджувального диктанту.
Слуховий попереджувальний диктант
7 клас
Тема. Правопис дієслів
Мета: формувати навички написання особових дієслівних закінчень, написання частки не з дієсловами, розвивати мислення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати уміння працювати у режимі.
На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що — в оглашенного. Після цього ми з дідом перезирнулись, усміхнулися, мати посварилася на мене бровами і кулаком, а бабуня вирішила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені [22, с.146].
Коментований диктант – це «думання вголос» під час запису, сприйнятого на слух тексту. Правила проведення коментованого диктанту:
1. Викладач диктує текст.
2. Один зі слухачів записує продиктоване разом з іншими, голосно і чітко проказує слова, коротко пояснює їх написання, вживання розділових знаків.
3. Усі стежать за вимовою і коментуванням; записують слова.
4. Якщо слухач відчуває труднощі під час пояснення або замовкає, його негайно змінює інший. З цією метою заздалегідь призначається 3-4 коментатори.
5. Якщо хтось зі слухачів не знає або не зрозумів, як написати слово, він може голосно його вимовити, не встаючи з місця і не питаючи дозволу викладача. Коментатор ще раз пояснює правопис цього слова.
Часто зустрічається в практиці так зване довільне коментування, коли коментатор пояснює лише необхідні, на його думку, орфограми, інші ж слова лише чітко проговорює без пояснення.
Коментований диктант
7 клас
Тема. Розділові знаки у реченні з дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами
Мета: формувати уміння виділяти дієприслівник, дієприслівниковий зворот на письмі, розвивати мислення та мовлення, виховувати організованість.
Але бандит i не глянув на неї. Скрадаючись котячими стрибками, вiн кинувся до хлiва, бiля якого спокiйно стояла невеличка гостроклуба корова з по-старечи вислим пiдгарлям i сумовито вогкими очима. Нелюдським голосом закричала жiнка, заломивши руки, кинулась вперед, але вже було пiзно.
Тонко свиснула криця, i зразу ж вгору бризнула кров, зiтхнувши, потоком полилась на траву. Голова корови, нахиляючися донизу, цокнулась рогами об землю, загойдався тулуб i незручно, осiдаючи на колiна, повалився додолу [22, с.224].
Зорово-слуховий попереджувальний диктант
Один з різновидів навчальних попереджувальних диктантів, попередження помилок; аналіз тексту перед його записом супроводжується використанням зорових вражень, зорового сприймання даного матеріалу слухачами.
Є кілька варіантів зорово-слухових попереджувальних диктантів:
1. Викладач пропонує мовчки і уважно прочитати надрукований або написаний на дошці текст, звернути увагу на орфограми, розділові знаки, щоб потім грамотно передати його на письмі.
2. Текст закривається, слухачі записують його під диктовку.
3. Перед початком виконання письмової вправи проводиться бесіда, в ході якої повторюються певні правила, потім читають призначений для диктанту текст, здійснюють пунктуаційний чи граматико-орфографічний розбір.
4. Текст закривається й записується під диктовку [6, С.351-354].
І в першому і в другому випадку після запису тексту можливі порівняння з оригіналами, обговорення допущених помилок.
Слухачам іноді дається завдання: обраний для диктанту текст проаналізувати вдома, самостійно, а потім на занятті він диктується після додаткового аналізу.
Зорово-слуховий диктант
7 клас
Тема. Написання прийменників
Мета: формувати навички написання прийменників, розвивати мовлення, мислення, зорову пам'ять, виховувати дисциплінованістю.
I справдi, у нас люди чиїсь грошi мiряли, наче картоплю: i возами, i мiшками, i мiрками, i казанами, i горщиками. А про свої здебiльшого казали так: дав бог копiєчку, а чорт дiрочку, та й попала божа копiєчка в чортову дiрочку.Це ще добре, коли проривалась одна дiрочка. Та, на жаль, тепер у людей було стiльки надiрявлено, що й мудрий не знав, як оберегти свої статки вiд нестаткiв. Обсiли вони й нас, i так обсiли, що тато кидався на всi боки, немов риба в сiтцi. А оце був поїхав на заробiтки в Одесу, i там йому посмiхнулася доля: добрi люди прираяли переселитись в отi Херсонськi степи, де цiлина ще й досi виглядає орача. Батько поповерстав степовi дороги, нажурився по селах, од яких тiльки-тiльки одiйшов голод, i люди знайшли йому земельку, що вдовувала без сівача [22, с.531].
Слухові та слухово-зорові пояснювальні диктанти
Пояснювальні диктанти ніби протилежний попереджувальним диктантам вид роботи: спочатку запис продиктованого тексту, потім його розбір, пояснення орфограм, повторення відповідних правил. Пояснювальні диктанти (як і попереджувальні) можуть проводитись на матеріалі зв’язних текстів або окремих речень, слів; залежно від способу проведення поділяються на слухові і слухово-зорові. Порівняно з попереджувальними пояснювальні диктанти складніші для слухачів, проводити їх доцільно після того, як вони в достатній мірі засвоїли матеріал.
Пояснювальний диктант з використанням дошки найчастіше проводиться так: викладач диктує текст, слухач пише на дошці, інші в зошитах. Коли речення записане, обговорюються орфограми чи розділові знаки, виправляються допущені помилки, наводяться аналогічні приклади для ілюстрації певного правила.
Зустрічається й такий варіант проведення пояснювального диктанту: незв’язний текст, достатньо насичений потрібними орфограмами, викладач диктує частинами: перше речення записують усі слухачі, потім один іде до дошки і зі свого зошита записує там це речення, а інші в цей час під диктовку викладача пишуть наступне речення. Далі записане на дошці коментується, робляться, в тому числі і в зошитах, мотивовані поправки. Після цього йде до дошки наступний слухач зі своїм зошитом, а всі пишуть третє речення. У такій послідовності опрацьовується весь текст.
Більш продуктивним щодо обсягу опрацьованого матеріалу протягом певного часу є пояснювальний диктант без використання дошки.
З метою кращої перевірки слухачами своїх робіт, усунення не тільки типових, але й індивідуальних, одиничних помилок деякими викладачами запроваджуються різні види пояснювальних диктантів, які умовно можна об’єднати спільною назвою – слухово-зорові. Характерною рисою їх є те, що слухач, написавши текст з голосу викладача, потім має можливість зіставити його з правильним зразком.
Інколи застосовують й такий вид пояснювального диктанту: коли слухачі записали весь продиктований текст, викладач каже певне правило, всі відшукують у написаному тексті приклади-ілюстрації на дане правило, підкреслюють їх, якщо є помилки, роблять виправлення.
Одним із видів пояснювальних диктантів є так званий диктант з письмовим обґрунтуванням. Суть його полягає в тому, що слухачі записують продиктоване викладачем, наводять письмові пояснення. Для цього слова (якщо вправа складається з окремих слів) записують в колонку, наприклад: П’ять – апостроф після букви п перед я; Розмалювати – префікс роз-; Списати – префікс с- перед п.
Якщо ж диктується речення або зв’язаний текст, то пояснення наводяться наприкінці. Наприклад, при вивченні правопису прислівників слухачам дається завдання у записаних під диктовку реченнях пояснити правопис прислівників і однозвучних з ними частин мови, пояснювальні слова підкреслити.
Усі діти так весело гралися, що аж сонце згори усміхнулося І батьки, наче діти, бродили по струмках, що збігали з гори до ставу. В день повноліття нашого товариша ми подарували йому книги. По-перше, виконуй завдання вчасно, по-друге, будь акуратним, і старанним, і ввічливим. Вдень не лише сонце – все небо, здавалось, дихало спекою. Студенти відпочиватимуть по перше вересня. Всі жити хочуть по-новому. По новому мосту проїхала трійка коней.
Згори – прислівник; з гори – іменник з прийменником; в день – іменник з прийменником; по-перше – прислівник; утворений за допомогою прийменника по і порядкового числівника і т. п. [21, с.173].
Розглянуті вище форми, види попереджувальних і пояснювальних диктантів описані в типовому їх виявленні. Тут можливі різні сполучення елементів попередження і пояснення, різні способи використання наочності, зорових вражень слухачів, градація завдань щодо їх складності – від найлегших видів роботи до таких, що наближаються до контрольних, перевірених диктантів.
2.3. Методика проведення вибіркових диктантів
Вибірковий диктант передбачає запис окремих частин продиктованого тексту із змінами чи без змін.
Навчальні вибіркові диктанти бувають попереджувальними (слуховими і зоровими) або пояснювальними (слуховими і слухово-зоровими), можуть поєднуватись з роботою творчою характеру.
Найлегшим видом вибіркового диктанту є зорово-слуховий попереджувальний. Слухачам після повторення правил пропонується розглянути текст, знайти в ньому орфограми, слова на дане правило, зробити їх граматико-орфографічний розбір. Після визначення й аналізу прикладів, які потрібно буде записати, викладач забирає текст і диктує його для вибіркового запису слухачами на слух [9, с.324].
Для вибіркових диктантів можуть використовуватись як зв’язні тексти, так і складені з речень або окремих слів, наприклад, викладач диктує текст, складений із дієслів різних дієвідмін, слухачі ж записують дієслова лише певної дієвідміни. Так можуть опрацьовуватись досить конкретні моменти, наприклад, слухачі помиляються у визначенні іменників 4 відміни. Звернувши їхню увагу на ознаки даної групи слів, диктуємо слова: ягня, суддя, курча, дівча, круча, ім’я, полум’я, зайченя, листя, земля, теля, душа, лоша, гуща, площа, колосся, порося, коліща. Слухачі ж записують: дівча, ягня, курча, ім’я, зайченя, теля, лоша, коліща, порося [20, с.306].
Таким чином навчаємо відрізняти одну категорію іменників від інших з дещо схожими зовні ознаками.
За допомогою вибіркового диктанту можна охопити великий за обсягом текст у порівняно короткий час. Адже в тексті не всі орфограми однаково цікавлять викладача.
Оскільки на вибірковий диктант відводиться небагато часу, практикується він найчастіше як вид тренувальної вправи для закріплення поданого матеріалу та з метою перевірки наскільки слухачі зрозуміли й засвоїли тему.
Пояснювальний диктант
8 клас
Тема. Розділові знаки при однорідних членах речення
Мета: формувати уміння розставляти розділові знаки у реченнях з однорідними членами речення, розвивати фонематичний слух, виховувати охайність.
Отож ранком я вже мало не розкошував: мати на часинку позичила в сусідів чоботи і, шмаруючи їх березовим дьогтем, заходилася повчати, щоб я у церкві не лобурясничав, не шморгав носом, не крутився дзиґою, не ловив ґав, не перся наперед, не сміявся, не пирхав, не ліз на крилас та частіше хрестив лоба. Узнавши геть-чисто все, чого не можна робити в церкві, я подався на вулицю, то опереджаючи бабусю, то залишаючись позад неї, а їй хотілося вести мене тільки за руку. І чого всі жінки забувають, що хлопець є хлопцем?
Перед тим, як зайти в церкву, бабуся побожно перегнулася, зробив і я так, але, видать, не догодив і схопив саме те слово, якого ще не доказали вчора. У Божому храмі страшенно пахло свіжовиробленими кожухами і розігрітим воском. І в бабинці, і в притворах молилися люди, а між ними незграбився розчепірений титар, якого боялася вся дітвора. Зараз він робив дві роботи: збирав коновчаний збір і гасив свічі. Губи в нього товсті, капшучисті: дмухне, свічка тільки блим — і вже немає ні вогника, ні обличчя святого за ним. [22, с.643].
Часто практикується групування виписаних частин тексту, вправа може ускладнюватись додатковими завданнями, а саме: граматична характеристика виписаних слів, формування питань і т. п.
Наприклад, закріплюючи тему «Прислівник», пропонується записати прислівники разом з тими словами, до яких вони відносяться, поставити до кожного із прислівників питання. Продиктовано речення.
7 клас
Тема. Прислівник
Мета: закріпити знання з теми, уміння ставити питання до прислівників часу, розвивати мовлення та логічне мислення, виховувати організованість, уміння працювати в колективі.
Я нiколи не бачив його таким говiрким. То завжди сидить на людях, мов дзвiн без'язикий, ховає у собi слова, як скарби в землi. А це, бач, навiть жартувати зволив. Ось як кумерцiя розв'язала язика. Тепер би йому, напевне, i тiтка Марiйка позаздрила б [22, с.146].
Учні в зошитах записали.
Не бачив (коли?)ніколи.
Сидить (коли?) завжди.
Позаздрила б (коли?)тепер.
Різні види вибіркових диктантів дають можливість враховувати вікові особливості та ступінь підготовки слухачів, обирати ефективні завдання, прийоми опрацювання мовного матеріалу, виходячи з конкретних умов. Цей вид роботи сприяє розвиткові уваги й аналітичного мислення.
2.4. Методика проведення вільних диктантів
Вільний диктант – запис речення або групи речень, продиктованих один раз, близько до тексту з можливим використанням власних конструкцій речень і лексики.
Як попереджувальний, так і пояснювальний диктанти бувають лише усними. Друкований текст може бути використаний з метою самоперевірки виконаної роботи чи самостійного усунення допущених помилок.
Текст для вільного диктанту повинен бути зв’язним, доступним для слухачів за змістом, зрозумілим. Якщо у тексті є незрозумілі слова, то необхідно їх пояснити. Текст також повинен відповідати виховним і навчальним завданням, бути в достатній мірі насиченим потрібними орфограмами.
Готуючись до проведення диктанту, ділимо текст на смислові й відповідно цілісні частини по кілька речень, визначаємо слова, які потрібно буде записати на дошці й пояснити. Далі відмічають ті місця в тексті, які будуть опрацьовуватись. Викладач готується також до виразного читання тексту.
Перед тим як практикувати вільний диктант, потрібно ознайомити слухачів з його особливостями та способами виконання. Спочатку на основі невеликого тексту викладач розповідає, як потрібно виконувати дане завдання, організовує колективне опрацювання вправи. Викладач читає уривок (абзац), пропонує одному зі слухачів відтворити зміст своїми словами. Якщо відтворений слухачами текст викладач вважає правильним, то усі записують. У протилежному випадку вносяться корективи, уточнення. Так у формі попереджувального вільного диктанту опрацьовуються всі абзаци. Така форма роботи слухачів готує до самостійної роботи над текстом, подає зразок, як потрібно передавати на письмі продиктований текст.
Наступні вільні диктанти можна проводити в найбільш типовій його формі. Викладач виразно читає весь текст, потім за допомогою запитань з’ясовує, чи все зрозуміло, пояснює незрозумілі слова, ситуації, потім диктує текст для запису.
Кожна частина читається один раз, після чого слухачі записують так, як запам’ятали, сприйняли уривок. Так опрацьовується весь матеріал. Важливо обрати правильний темп читання, адже слухачі значно відрізняються один від одного швидкістю письма, самим способом виконання завдання; деякі довго обмірковують, потім записують, інші намагаються одразу записати продиктоване [13, c.128].
Потрібно систематично привчати слухачів не починати запису, допоки викладач не закінчив читати. Лише прослухавши увесь уривок, можна приступати до писання.
Після запису всього тексту відводиться декілька хвилин для самоперевірки. Інколи при вільному диктанті дається завдання не повторювати продиктований текст, а виразити почуту думку своїми словами, висловити її іншим способом, синонімічними реченнями, зберігаючи основний зміст продиктованого.
8 клас
Тема. Однорідні члени речення. Розділові знаки у реченні з повторюваними сполучниками
Мета: закріпити знання з теми, удосконалювати уміння виділяти в реченні однорідні члени речення, розставляти відповідні розділові знаки, розвивати мислення, пам'ять, виховувати любов до рідної мови, до творчості письменників минулих років.
I чого тiльки тепер нема на ярмарку?! I кожухи нижче п'ят, щоб за собою промiтали снiг, i коротенькi, обшитi смухом кожушки для дiвчат i парубоцтва, i свитки, i киреї, i чоботи рiзних фасонiв, i постоли, якi смiються усiма зморшками, i шапки, як стiжки, i такi вкороченi, що й з вухом не поздороваються, i рукавицi, i ногавицi, i циганськi сережки з червонного золота, i перснi пiд золото. I все це саморобне, зi своїм мудруванням i хитруванням [22, с.547].
Щоб провести вільний диктант за картиною, викладачу необхідно або скласти самому, або дібрати текст, відповідний змістові обраної картини, а слухачі перед диктуванням аналізують картину, з’ясовують її зміст. Часто на основі картини складається словничок, яким користуватимуться під час написання диктанту.
Завершивши підготовчу роботу, викладач читає текст, слухачі передають зміст своїми словами, використовуючи словнички.
Проте вільні диктанти за картиною проводяться простіше – пропускається попередня підготовча робота над опорними словами. Виходячи з припущення, що цей словник міститься у самому тексті, що диктується. Картина в цьому випадку – наочний супровід, засіб, який допомагає конкретніше уявити описані в диктованому тексті образи, події.
Вивісивши репродукцію картини, не повідомляємо її назви, а навідними запитаннями допомагаємо зрозуміти картину, «здогадатись» про її назву Орієнтовні питання: 1. Що ви бачите на цій картині? 2. Який куточок нашої України зображений на ній? Що є для нього характерним? З. Яка пора року описана в ній? (3 чого це видно?) 4. Що ви знаєте про природу цієї місцевості? Якою вона тут буває в різні пори року? Далі викладач коротко розповідає біографію художника й визначає основну тематику його робіт. Після цього читає текст для вільного диктанту.
Вільний диктант – дуже корисна вправа з розвитку зв’язного мовлення слухачів. Ця форма роботи – засіб підготовки до переказів і творів, розвитку вмінь самостійного письмового викладу змісту тексту, сприйнятого на слух, привчає самостійно сформулювати почуту думку і правильно побудувати власні висловлювання. У майбутньому це допоможе досконало оволодіти технікою запису як лекцій, так і публічних виступів [14].
2.5. Методика проведення творчих диктантів
Творчий диктант передбачає запис слів, речень, тексту з лексичними чи граматичними змінами, доповненнями.
Особливість цього різновиду творчого диктанту в тому, що слухачі за завданням викладача вводять у продиктований текст самостійно підібрані слова, словосполучення. Потрібно брати до уваги попередні навики слухачів, а також матеріал, який вони вивчають.
Інколи варто розпочати цю роботу навіть з творчого переписування, замість крапок вставляючи потрібні за змістом слова [8,с. 177].
До творчих диктантів на розширення тексту, які проводяться під час вивчення синтаксису, можна ставити такі завдання: ввести в речення означення, додатки, поширити речення однорідними членами або додати узагальнюючі слова до однорідних членів речення тощо (див. Дод. Г).
7 клас
Тема. Дієслово
Мета: закріпити знання про дієслово, уміння вживати дієслова у реченні, узгоджувати з іншими членами речення, розвивати мовлення, мислення, виховувати уміння працювати творчо.
Завдання: дієслова минулого часу замінити на дієслова теперішнього часу, узгодити слова у реченні.
Ми, малi дiти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга нiч, заберемося на пiч у тепле просо або жито, з одного боку грiє й з другого парить, гарно так,- i радi слухати бабусю хоч до самого бiлого свiту. А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить,- так вона в неї на всi боки i розхитується,- як розпустить бувало свої казки та перекази, й не переслухаєш нiяк! [22, с.146]
Зміна в продиктованому тексті слів, граматичних форм, будови речень. Записують продиктований текст з наперед визначеними змінами. Наприклад, у поданому тексті дієслова минулого часу ставлять у форму теперішнього, змінюють особу або число займенників, ступінь порівняння прикметників, синтаксичну структуру речення тощо [12,c.140].
Може бути й такий варіант творчого диктанту, коли диктуються окремі слова в початковій формі, а слухачі змінюють їх, як вимагається контекстом. Наприклад, викладач диктує: (Хлюпотіти, шелестіти, співати) джерельце. У білім цвіту (стояти) калина, (віяти) міцним терпким запахом. (Защебетати) соловейко в зеленому гаю, а слухачі пишуть: хлюпоче, шелестить, співає ріка. У білім цвіту стоїть калина, віє міцним терпким запахом. Защебетав соловейко в зеленому гаю [16, c.242].
Перед виконанням письмової роботи потрібно повторити відповідний граматичний матеріал, щоб запобігти можливих помилок.
Корисна ця форма роботи і тим, що дає можливість поєднати вивчення конкретного граматико-пунктуаційного матеріалу з розвитком мовлення, стилістичної вправності дітей.
Корисними є вправи із завданням перетворити два простих речення на складне певного типу, пряму мову на непряму, а під час вивчення зв’язку слів у реченні – змінити число іменників, від чого змінюються залежні слова, поставити в потрібній формі слова, подані в початковій формі тощо [18, c.75].
Добре опрацювати якесь конкретне правило, відмінкову форму дають змогу словниковий та вибірковий творчі диктанти.
Суть словникового творчого диктанту полягає в тому, що викладач диктує не речення, а окремі слова, слухачі ж записують їх у заданій формі. Вивчаємо, наприклад, відмінювання іменників 3 відміни (в О.в.одн.), і на закріплення відповідних правил проводимо диктант: викладач читає іменники в називному відмінку (ніч, сіль, любов, розкіш, подорож, міць, сучасність), усі записують їх згідно із завданням – у родовому, в орудному чи іншому відмінку.
Інколи слухачі говорять і пишуть: ходю, носю або хожу, сижу і под. З метою вироблення правильної вимови й написання аналогічних форм добираємо відповідні приклади й опрацьовуємо цей матеріал за допомогою творчого диктанту. Диктуємо: ходити, носити, робити, сидіти, просити, пекти, втекти тощо, слухачі ж записують: ходжу, ношу, роблю, сиджу, прошу, печу, втечу і т.д.
Під час опрацювання окремих тем, зокрема в плані розвитку мовлення слухачів, він має ряд переваг, особливо під час вивчення лексики.
Творчі диктанти доцільно проводити і на матеріалі письмових робіт слухачів. Викладач читає речення, яке слухачі усно аналізують, перебудовують і записують уже удосконалений його варіант. Приклади з письмових робіт потрібно групувати за типами помилок: неправильне слововживання, невміння користуватися займенниками, неправильна побудова речень, тавтологія та ін.
До різновидів творчих диктантів відносимо і графічний диктант. Слухачі записують продиктований текст графічними знаками. Наприклад, під час узагальнення й закріплення відомостей про значущі частини слова диктуються слова: хатка, посаджу, надхмарний, прибережний, а усі подумки аналізують ці слова й записують лише схеми [19, С. 303-305].
2.6. Методика проведення нестандартних навчальних диктантів
Нестандартні навчальні диктанти різняться від традиційних не лише формою і змістом, а й методичним спрямуванням. Передусім це диктанти невеликі, проте насичені орфограмами.
Диктант швидкої дії
Речення для цього різновиду диктантів добираємо переважно короткі, найкраще афористичного змісту (прислів'я, крилаті вислови), що їх учні зможуть запам'ятати і використовувати в мовленні. Наприклад, для засвоєння правил уживання розділових знаків при однорідних членах речення можна використати такий афоризм:
Погано, коли у людини все сіре: і душа, і думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гарні [22, с.344].
Диктант зворотної дії
Це диктант для вчителя. Учні одержують домашнє завдання - підготувати текст диктанту: 4-6 речень на певні орфограми чи пунктограми. У класі учні диктують текст, учитель записує на дошці, решта класу коментує правопис слів. Подібні завдання учитель має пов'язувати зі щойно опрацьованими правилами. Для того щоб продиктувати дібраний текст у класі, дитина вдома має його проаналізувати з погляду наявних орфограм. Додатково окремі учні виконують синтаксичний або морфологічний розбір окремих речень диктанту.
Пунктограми в діалозі
- Хiба ж, дiвчино, можна так пiзно ходити? - сказав з докором, з тугою i для чогось, як на свiдка, кивнув головою на мiсяць. - Уже он скоро першi пiвнi заспiвають.
- Я люблю, коли спiвають пiвнi - вони людям ранок виспiвують, - довiрливо поглянула на хлопця i непомiтно для себе потягнулась до нього.
- Оце так! - оторопiв Ярослав, потiм запитав грубо, щоб приголомшити її i приглушити власнi болi: - А ще кого ти любиш?
- А вам нiби не байдуже? - болiсно посмiхнулась йому. Хлопець у думцi вилаяв себе за грубiсть.
- Не байдуже, Оксано. Але ж ти не скажеш.
- I не сказала б, та мушу.
- Мусиш?
- Авжеж, бо ви, кажуть, їдете з села, - зажурено дивиться на нього i на придолинковий туманець, що стоїть за ним.
- То й що, Оксано? - дрогнув голос Ярослава, i тепер уже вiн потягнувся до неї.
- А їдете ж?
- Їду.
- Ой! [22, С. 466-467]
Диктант наступної дії
Це один із видів вибіркових диктантів, але з іншим завданням. Учні мають записувати лише ті слова, правопису яких не знають. Відоме пропускають. Потім учні з'ясовують написання цих слів, повторюють правила.
Посеред неба гнеться на південь Чумацький Шлях, і між його доспілими зорями тремтить і осипається на край землі срібний пилок [20, С. 71-72].
Диктант повторної дії
Такий диктант доцільно використати, коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні, прогалини або якщо він хоче уникнути появи можливих помилок. Звичайно, другий варіант раціональніший, бо виправляти хиби значно важче, ніж запобігати їм. Пропонуємо зразок диктанту повторної дії на правопис ненаголошених голосних.
Прямо над нашою хатою пролітають лебедi. Вони летять нижче обвислих хмар i струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонiв. Дiд говорить, що так спiвають лебединi крила. Я прислухаюсь до їхнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки, наче крила. I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають мене своїм снуванням.
Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитна дiброва пiд селом, i чорнотiла земля, що пробилася з-пiд снiгу [22, с. 439].
Після запису диктанту вчитель знову читає текст, пояснюючи правопис кожного слова з орфограмою. Діти виправляють допущені помилки самостійно і переписують виправлений текст удома.
Диктант безперервної дії
Особливий тим, що будується на основі тексту, який продовжується на кількох наступних уроках. Такий диктант може тривати протягом двох-трьох занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами. Проведення такого диктанту може ускладнюватись окремими вимогами до учнів, скажімо: під час запису тексту потрібно підкреслити орфограми у словах, перевірити написане, користуючись орфографічним словником. Це сприятиме свідомішому засвоєнню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності. Пропонуємо зразок диктанту, який можна використати на трьох послідовних уроках для закріплення знань, умінь і навичок уживання знака м'якшення.
1-й урок. Я злегка б'ю по Iвановiй крашанцi, але нi його, нi моя не пiддаються. Тодi я б'ю сильнiше, - i павучки трiщин розповзаються i по моїй, i по Iвановiй вощанцi. Ми спочатку з жалем дивимося на руїни своїх хитрувань, а далi починаємо смiятися - Iван веселiшає, а я сумнiшаю, бо вiдразу пропала надiя на книжки, що лежать собi помiж залiзяччям, синькою i манiйкою, не знаючи, як за ними крається чиясь душа. Навiть справжня Гивина кумерцiя не допомогла. Як не везе, то не везе!
2-й урок. Тому й довелося менi сьогоднi звернутися до колишнього пiдписаря Юхрима Бабенка, якого люди поза очi звали пройдошним, шалапутним, слизькооким i розпронесучим сином. Та це не заважало Юхримовi думати про себе, що вiн розумнiший за всiх у селi, i чекати свого часу. Вiн усе хотiв вирватись у будь-яке, аби тiльки начальство i, де мiг, спiдтишка кусав i оббрiхував отих керiвникiв у свитах i шинелях, що, ледве вмiючи розписатися, у революцiю розписувалися за нову владу своєю кров'ю. Єдине, що мав гарного Бабенко, - то це почерк. Дивно було, як артистично красивi лiтери вмiщували рiзну погань, що вимiзковувала Юхримова голова.
3-й урок. Зараз Юхрим, хизуючись пiдписарською вченiстю, пишається серед парубкiв, лускає насiння i пiдсмiюється над дiвчатами, що, спiваючи, "садять василя" - зiлля юностi. Це тiльки в пiснi таке може бути, що першим часом дiвчина садить квiтку кохання, другим часом поливає, а третiм - уже бере цвiт у свiй вiнок молодостi i з ним iде до судженого. [22, С.668-669].
Такі нестандартні методи написання диктантів на уроках української мови в 5-8 класах характеризуються позитивними результатами, сприяють зміцненню знань та навичок з даного предмету, навчають учнів свідомо, вдумливо користуватися теоретичними відомостями на практиці, а також розвивають зорову та слухову пам'ять кожного учня.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Біляєв О.М. Методика вивчення української мови в школі: Посібник для вчителів / О.М. Біляєв та ін. – К.: Радянська школа, 1987. – 133 с.
2. Біляєв О.М. Методика викладання української мови / О. М. Біляєва // Українська мова: енциклопедія. — Київ: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 2000. – 350с.
3. Біляєв О.М. Методика вивчення української мови в школі / За ред. О.М.Біляєва. – К.: Вища шк., 1987. – 286с.
4. Воскресенська Н.О Навчання орфографії. Н.О Воскресенська // Поч.шк., 1996, №11. – 298с.
5. Горбачук В. Т. Класифікація диктантів / Горбачук В. Т. // Укр. мова і літ. в школі.— 1968.—№ 8. – 178с.
6. Горбачук В.Г. Види диктантів та методика проведення / В.Г. Горбачук – К.:Радянська школа, 1989. –356с.
7. Дмитровський Є. М. Методика викладання української мови в середній школі / Є. М. Дмитровський. — К., 1965. – 278с.
8. Дороз В.Ф. Методика викладання української мови в вищій школі/елетронний посібник / В.Ф. Дороз. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 372с.
9. Дорошенко С. І. Методика викладання української мови. Навчальний посібник / Дорошенко І.С. – К.:Вища шк. 1992. –409с.
10. Дорошенко С. І. Методика викладання української мови: Навчальний посібник / За ред. С. І. Дорошенка, М.С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. – К.:Вища шк. 1992. – 398 с.
11. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназії: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Караман С.О. – К.: Ленвіт,2000. – 272с.
12. Козачук Г. О. Підвищення грамотності учнів: Навч. посібник для учнів / Г. О. Козачук.— К.: Освіта, 1994. — 161 с.
13. Масальського В. І. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. В. І. Масальського. — К., 1962. –453с.
14. Методичні вказівки до написання диктантів з дисципліни. Українська мова / Міністерство освіти і науки Укріїни. Національний університет водного господарства та природокористування. Кафедра українознавства. – Рівне – 2008
15. Олійника І.С. Методика викладання української мови в середній школі / І.С.Олійника. – К.: Вища шк., 1989. – 386с.
16. Пентилюк М.І. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2000. – 302с.
17. Пентелюк М.І. Навчально- й науково-дослідна робота студентів-філологів / М.І.Пентелюк. – К.:Ленвіт, 2009. –237с.
18. Пентелюк М.І. Методика навчання української мови у таблицях і схемах / М.І.Пентилюк, Т.Г.Окуневич. – К.: Ленвiт,2006. – 120с.
19. Пентелюк М.І. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах. Підручник / М.І.Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2009. – 400с
20. Сірокорська З.С. Збірник диктантів з української мови / З.С.Сірокорська. – К.:Радянська школа, 1990. –394с.
21. Сірокорська З.С. Українська мова. Структурований практикум з орфографії / З. С. Сікорська, І. В. Магрицька, А. О. Панченков.— К.: А.С.К., 2007. — 240 с.
22. Стельмах М.П. Вибранi твори / М.П. Стельмах. — К.: Сакцент Плюс., 2005. —733с.
23. Шкуратяна Н. Г. Методика вивчення орфографії / Н. Г. Шкуратяна. — К., 1985. – 124с.