Погода в Санкт-Петербурге | Pogoda78.ru

Сайт вчителя початкових класів Шуби Віри Іванівни ->

Каталог файлів

Україна — це моя рідна земля. Вона розбуджена бурхливою грозою. Красива й уквітчана ця земля весною. Щедра і різнобарвна восени. Строга і засніжена зимою. Солодка і пахуча в теплі літні дні. Понад дорогами стоять явори багатирями. Високі гори вдивляються в синю височінь. Сивовусий Дніпро пливе через усю українську землю. Він поспішає розказати Чорному морю про гостинність її народу. (59 слів)

Верба диктант

Верба. Звичайне собі дерево. Але скільки з ним пов’язано цікавих історій!
Верба стала своєрідним символом українського народу. Великий Кобзар на засланні в далекій Орській фортеці висадив саме вербову гілочку. Він доглядав її, оберігав від пекучого проміння сонця. Ця тоненька гілочка нагадувала йому рідну, улюблену Україну. На знак великої поваги до Тараса Григоровича Шевченка казахський народ оберігає ту вербу і сьогодні.

Весна у лісі

Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко співають птахи. Теплий вітер пробігає у верховітті. З’явилися паростки молодої трави. Голубими та білими пролісками вкрилися галявинки. Збігали по купинках мурашки. Вилетіли із зимового притулку перші джмелі.
Ліс одягається в зелене вбрання. Скоро зацвіте на узліссі черемха. Защебе- чуть дзвінкоголосі солов’ї. Прилетять і закують зозулі.
Гарна, радісна, весела весна в лісі! (59 слів)

Весна

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце. Подихнув легенький вітерець. Всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню, а горобина – сумну. У дуба була мужня пісня, а у верби задумлива. Ось які пісні ми почули.

Голос жайворонка

Маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильцями на місці напружено. Часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла і гурчала.
Тоді, скінчивши, падала тихо вниз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля. (56 слів)

Диктант на тему травень

Травень – місяць квітів і пісень. Усе на землі замаяне зеленню. Усе радіє теплому сонцю. Літають у своїх клопотах бджоли. Прокинулись птахи. У гаях витьохкують солов’ї. щедро лічить усім довгі літа зозуля. Жайворонок піснею зустрічає новий день. Після теплих дощів розквітає в небі барвиста райдуга

Їжаки

Під ялинкою Михась знайшов гніздо їжачків. У ньому було четверо малят. Через п’ять днів Михась вирішив навідати їх. Цікаво, як живуть їжачки?

На стежці хлопчик побачив мертву їжачиху. Хтось загриз її. Підійшов Михась до гнізда. Там на м’якій купині лежали голодні їжаченята.

Щодня носив Михась їжачкам молоко і хліб. Звірятка брали їжу з рук. Так Михась виходив своїх їжаченят. (60 слів)

Клен

Проснувся клен. Відчув, що весна наближається. Вона йде полями. А ластівки на крилах несуть її барвисті стрічки. Зітхнув клен, розправив плечі. Зазеленіли на ньому бруньки.

Ліс

Добре пригріває вже весняне сонечко. Підсихає в лісі земля. Все навколо оживає.

Веселіше співають птахи. Їх уже багато прилетіло. Набубнявіли пуп’янки на галузках. Полетів перший метелик. Це кропивниця.

Повилазили мурашки — й одразу до роботи. Вони знищують лісових шкідників. І цим допомагають зберігати ліс.

А хто це гріється на камінчику? Ящірка. Вона теж корисна.

Літо

Хотілося мені літо побачити. Яке воно? Дідусь обіцяв показати. Цілими днями я ходив сам не свій. Коли це вже дід мені літо покаже? Та ось одного разу дід наказав збиратися. Вирушили тією дорогою, що вела в поле. Яку ж красу я побачив! Тут і лан квітучих соняхів, і густа кукурудза, і зелений горох, і біла гречка, і море пшениці. Так ось воно яке літо! (64 слова)

Початок гарного літа

Засяяло у барвистому травневому вінку біле мереживо. Це весна передає червню чародійні ключі від щедрого літа. Кучеряві діброви мліють від веселих барв великого свята природи.

У густих верболозах не втихають солов’ї. На тихе плесо річки випливає качина сімейка.

Жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні луги пропахли медовим ароматом. Бавляться на них метелики з самого ранку й до смеркання. (60 слів)

Прилетіли лелеки

Біля Миколчиного будинку росло високе дерево. На ньому влаштували гніздо лелеки.

Миколка любив спостерігати за красивими птахами. Спочатку лелека сиділа у гнізді — насиджувала яйця. Потім вилупились пташенята. Миколка бачив, як батьки турбувалися про них.

Щодня лелеки літали на болото, ловили там жаб, вужів і приносили своїм пташенятам. А вечорами птахи стояли на краю гнізда й відпочивали. (57 слів)

Про Петрика

Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака. Петрик злякався. Хотів тікати. Раптом до нього притулилося кошеня. Воно підняло голову і жалібно нявчить. Петрик взяв кошеня на руки, розгнівався на собаку і пішов йому назустріч. Собака злякався і утік.

Про сім'ю ведмежат

На осяяну сонцем лісову галявину вивела ведмедиха своїх маленьких ведмежат. Зупинилась. Чи все спокійно в лісі?

Туляться до матері маленькі ведмежата. Страшно їм у величезному лісі. Лише недавно вибралися з теплого барлога. Прислухаються ведмежата, як шумить вітер у верховітті дерев. На висохлій сосновій гілці дятел вистукує барабанний дріб.

Будуть ведмежата звикати тепер до рідного лісу, гратися, кататися по м’яких купинах і лазити на дерева. (66 слів)

Рідна Батьківщина

Рідний край! Дорога серцю земля батьків і дідів наших. Безмежні степи, зелені ліси, блакитні небеса. Хіба є на світі щось дорожче за Вітчизну?

Вулиця в пишних каштанах і кленах. По ній ти щодня ходиш до школи.

Зі стежки до школи, з шкільної парти, з першої картинки в абетці, з берізки біля хати починається твоя Батьківщина. (55 слів)

ІІ семестр

Широко простяглася нашарідна країна.Прекрасні її землі.

Відкраю докраю наїї просторах визріває золотиста пшениця.Зеленіють безмежні поля цукрових буряків.Любо вітають нас золотими шапками стрункі соняшники.Вітер розчісує коси пишної кукурудзи.На степових просторах розгулюють великі стада худоби.Запашні сади оточують наші міста і села.Блискучі рейки залізниць густою сіткою вкривають землі України.Багато вУкраїні заводів, фабрик, електричних станцій.

Диктант "В лесу" 2 класс

«Современная профориентация педагогов
и родителей, перспективы рынка труда
и особенности личности подростка»

Свидетельство и скидка на обучение каждому участнику

Тема: Диктант «В лесу».

Цель: проверка навыков написания букв, обозначающих мягкость согласных звуков, навыков правописания слов с буквосочетаниями ЧН, НЧ, ЧК, ЩН, ЧТ, раздельного написания слов и предлогов со словами, умение ставить знаки препинания в конце предложений.

Задачи:

Образовательные: учить находить в словах изученные орфограммы на слух; применять правила правописания; проверять себя, находить в собственной работе орфографические ошибки; разделять слова для переноса; характеризовать твердые и мягкие согласные звуки.

Коррекционно-развивающие: развивать мышление, орфографическую зоркость , речь, пополнять словарный запас учащихся.

Воспитательные: воспитывать интерес к учебному предмету, бережное отношение к учебникам.

1. Организационный момент.

- Ребята, вы готовы работать на уроке?

- С каким настроением вы пришли на урок?

- В какой бы цвет вы окрасили своё настроение, почему?

2. Актуализация знаний

Сегодня на уроке вам предстоит написать диктант и выполнить грамматическое задание.

-Давайте вместе вспомним, что необходимо для того, чтобы хорошо написать диктант.

1. Не нужно бояться диктантов!

2.Внимательно слушать и вникать в содержание.

3. Стараться услышать трудные орфограммы.

4. Диктовать себе по слогам.

4.Проверить написанное: не пропущены ли слова, все ли знаки препинания поставлены, нет ли лишних.

5. Не выкрикивать, если ты написал раньше других, сидеть тихо и ждать пока напишут остальные.

Повторение правил.

Пальчиковая гимнастика.

3. Самоопределение к деятельности

— Какие орфограммы вы повторяли?

— Какие еще орфограммы вы знаете?

— Сегодня на уроке мы проверим ваши знания.

4. Работа по теме урока.

Отгадайте загадку. Слово-отгадка поможет сформулировать вам тему нашего диктанта.

Грибами, ягодами одаривает,

Весной опять оживает. (Лес)

Лес- это природное сообщество. В нём обитает множество растений и животных, жизнь которых тесно взаимосвязана.

Всегда ли человек справедлив по отношению к лесу?

Как вы думаете, что человек должен соблюдать в лесу?

Можно ли ходить в лес одним, без сопровождения взрослых?

Чтение текста диктанта учителем.

А теперь сядьте удобно и прослушайте текст.

Учитель медленно и выразительно читает

Катя и Юра идут в лес. Рядом бежит пес Тузик. Весело поют птицы. Скачут по веткам белочки. Спрятались под елкой серые ежики.

Вопросы по содержанию текста:

-О чём этот текст?

-Какие орфограммы вы услышали?

- Кому непонятны какие-то слова в тексте?

- Приготовьтесь писать диктант.

Письмо под диктовку.

1. Учитель читает каждое предложение трижды:

Первый раз – дети просто слушают,

Второй раз – учитель читает по смысловым фразам, ученики их записывают.

Третий раз – читается текст для самопроверки.

Учитель диктует текст в соответствии с произносительными нормами русского языка.

2.В конце работы учитель читает текст полностью, делая паузы между предложениями, дети проверяют написанное.

3.Слова на неизученные правила выписываются на доске или проговариваются.

Учащиеся приступают к записи предложения только после того, как оно прочитано учителем до конца. Диктуя текст, учитель выдерживает равномерный темп, спокойный тон, предупреждая тем самым отставание в письме.

Грамматические задания

1. В словах ветки и белочки подчеркните мягкие согласные звуки.

2. Запишите, сколько букв и звуков в слове Юра.

3. Укажите количество слогов в словах ежики, серые, рядом.

5. Физминутка

6. Рефлексия

— Прочитайте диктант «жужжащим» чтением еще раз и проверьте написание слов.

Контрольный диктант и его анализ

Наташа с утра не имела ни минуты свободной и ни разу не успела подумать о том, что предстоит ей.

В сыром, холодном воздухе, в тесноте колыхавшейся кареты она в первый раз представила себе то, что ожидает ее там, на бале, в освещенных залах - музыка, цветы, танцы, государь, вся просвещенная молодежь Петербурга. То, что ее ожидало, было так прекрасно, что она не верила даже тому, что это будет: так это несообразно с впечатлением холода и темноты кареты. Она поняла, что ее ожидает только тогда, когда, пройдя по красному сукну подъезда, она вошла в сени и пошла рядом с Соней впереди матери между цветами по освещенной лестнице. Но, к счастью ее, она почувствовала, что глаза ее разбегались: она ничего не видала ясно, пульс ее забил сто раз в минуту, и кровь стала стучать у ее сердца. Она шла, замирая от волнения, и всеми силами старалась скрыть его.

Наташа смотрела в зеркала и в отражении не могла отличить себя от других. Все смешивалось в одну блестящую процессию. Наташа слышала и чувствовала, что несколько голосов спросили про нее и смотрели на нее. Она поняла, что понравилась тем, которые обратили на нее внимание, и это наблюдение успокоило ее. «Есть такие же, как мы, есть и хуже нас», - подумала она.

Пьер шел, переваливаясь своим толстым телом, раздвигая толпу, кивая направо и налево так же небрежно и добродушно, как бы он шел в толпе базара.

Наташа с радостью смотрела на знакомое лицо Пьера, этого шута горохового, как называла его Перонская, и знала, что Пьер отыскивает в толпе их, и в особенности ее. Но, не дойдя до них, Безухов остановился возле невысокого, очень красивого брюнета в белом мундире, который стоял у окна, разговаривая с каким-то высоким мужчиной. Наташа тотчас же узнала невысокого молодого человека в белом мундире: это был Болконский.

Пьер подошел к князю и схватил его за руку.

- Вы всегда танцуете. Тут есть молодая Ростова, пригласите ее, - сказал он.

- Где? - спросил Болконский. Он пошел вперед, по направлению, которое ему указал Пьер. Отчаянное замирающее лицо Наташи бросилось в глаза князю. Он предложил тур вальса.

«Давно я ждала тебя», - как будто сказала эта испуганная и счастливая девочка, поднимая свою руку на плечо князя Андрея.

Князь Андрей любил танцевать и, желая поскорее отделаться от длинных разговоров, с которыми все обращались к нему, пошел танцевать и выбрал Наташу, потому что на нее указал ему Пьер, и потому что она была первая хорошенькая женщина, попавшая ему на глаза. Едва он обнял тонкий, подвижный стан и она зашевелилась так близко от него и улыбнулась так близко ему, вино ее прелести ударило ему в голову: он почувствовал себя ожившим и помолодевшим, когда, переводя дыхание и оставив ее, остановился и стал глядеть на танцующих.

Выполните грамматический разбор предложения.

Но, к счастью ее, она почувствовала, глаза ее разбегались: она ничего не видела ясно, пульс ее забил сто раз в минуту, и кровь стала стучать у ее сердца

Она поняла, что понравилась тем, которые обратили на нее внимание, и это наблюдение успокоило ее.

Подготовка к семинару по теме «Разговорный стиль речи».

Вопросы, рассматриваемые на семинаре:

- звуковая сторона речи разговорного стиля;

- лексика разговорного стиля;

- словообразовательные особенности разговорного стиля;

- синтаксис разговорной речи.

Вопросы к семинару распределяются между учащимися за две недели.

Библиотека образовательных материалов для студентов, учителей, учеников и их родителей.

Наш сайт не претендует на авторство размещенных материалов. Мы только конвертируем в удобный формат материалы из сети Интернет, которые находятся в открытом доступе и присланные нашими посетителями.

Если вы являетесь обладателем авторского права на любой размещенный у нас материал и намерены удалить его или получить ссылки на место коммерческого размещения материалов, обратитесь для согласования к администратору сайта.

Разрешается копировать материалы с обязательной гипертекстовой ссылкой на сайт, будьте благодарными мы затратили много усилий чтобы привести информацию в удобный вид.

Диктант на тему лелека

Мы остановились на хуторе, где жили аисты. На этом куске земли война растеряла много свинца и железа. В берёзе среди двора я нащупал четыре рваных осколка. Берёза давно засохла, потеряла верхушку и стояла у дома, как отбеленная ветром кость. Хозяин не срубил остаток мёртвого дерева. Прибил на верхушке деревянные перекладины с надеждой, что поселятся аисты. Аисты поселились. Двадцать лет назад построили гнездо, и каждый год, возвращаясь из Африки, без ошибки находят камышовую крышу среди разливов воды и раненую сухую березу. Каждый год два-три птенца в середине августа становятся на гнезде во весь рост, машут крыльями. Потом они в первый раз слетают на камышовую крышу, первый раз меряют по лугу воду. А потом приходит день. Аисты начинают кружиться над хутором, забираются выше и улетают совсем. Хозяин дома набивает в трубку отсыревший табак и думает вслух: ещё на один год постарел…

Мы попросили напиться. Хозяин вынес горшок молока и деревянную посуду с теплой копченой рыбой. Сели на большой камень.

- Аисты приносят счастье?

Старик не спеша набил трубку, прислушался, как птенцы над гнездом трещали красными клювами.

- Что счастье… Сын с войны не пришел. Бабка пятый год лежит с ревматизмом. Этим летом телушку громом убило… Я стар верить сказкам. Аисты делят со мною заботы. Сяду вон так на камень и гляжу, как летают, хлопочут. Гляжу, гляжу – от сердца и отлегнёт. Двенадцать лет рядом живем.

Года четыре назад весна, растопив снега, вдруг отступила. Прилетевшие аисты ходили по льду и возвращались к гнезду голодные. День, другой – уже не стало силы взлетать. Пошел старик в соседний колхоз просить лодку.

- Куда в такую погоду? Рыбаки и те неделю уже сидят.

Старик всё-таки вышел в море и вернулся с корзиной мелкой рыбёшки. Приладил к берёзе лестницу, накидал в гнездо рыбы. Потом ещё раз выходил в море, а потом весна образумилась. Оттаяли болота, запрыгали по лужам лягушки. Аисты положили в гнездо два яйца…

- Аугуст, Аугуст! – позвали из дома.

Старик ушёл. Прогремел в сенях жестяною кружкой.

- Второй год не подымается. Прошлым летом попросила кровать к окошку поставить. Лужок из окна виден, а если кверху глядеть – аистов видно. Души в них не чает.

Старику одному приходится управляться с хозяйством. Совсем немного времени остаётся, чтобы набить трубку и посидеть на камне, поглядеть, как кружатся аисты, как три молодых птенца пробуют крылья.

- Аугуст, Аугуст… – позвали из дома.

Мы попрощались.

… Приносят ли аисты счастье? Все счастливые скажут вам, что, конечно, приносят. Но особое слово на этот счет скажет вам человек, неподвижно лежащий возле окошка. Для него эти птицы всё, что осталось от жизни. Для него эти птицы – и есть само счастье. Это вам скажет всякий, для кого судьба сужает просторный мир до размеров окошка возле кровати (В.Песков).

1.Определите тему, идею (основную мысль) текста.

2.Озаглавьте текст, чтобы в названии была дана идея текста.

3.Определите стиль и тип речи данного текста?

4. Какое из высказываний перекликается с идеей данного текста. Докажите.

Какое бы высказывание вы выбрали эпиграфом к тексту и своему сочинению.

«В чём счастье, как не в силе и терпении». (Публий Сир.)

«Хронического счастья нет, как нетающего льда». (А. Герцен.)

« Счастье даётся тому, кто умеет и осмеливается жить своим умом». (Д. Писарев.)

« Кто сам себя считает несчастным, тот становится несчастным». (Гельвеций.)

«Если хочешь быть счастливым, будь им»! (Козьма Прутков.)

«Самые счастливые моменты нашей жизни – это те, когда мы совершенно забываем о себе». (С. Вивекананда.)

«Злые всегда несчастны». (Вольтер.)

«Счастье не зарабатывается и не заслуживается». (Максуэлл Мольц.)

«Большая половина счастья – в семье». (В. Розанов.)

«Счастье – есть радость». (Н. Рерих.)

«Счастливым может быть только короткий промежуток времени». (Д. Лихачёв.)
5. Какие изобразительно-выразительные средства используются автором в тексте и какую роль они выполняют.

6.Что вы можете сказать о композиции (построении) текста?

7. От чьего имени ведется рассказ?

№ 3 Опираясь на данные тексты и мудрые высказывания , напишите сочинение- размышление о счастье. Тему сформулируйте сами.

Темы для повторения:

1.Тема, идея, проблема текста.

2.Стили и типы речи.

5.Тире между подлежащим и сказуемым.

6.Простое и сложное предложение.

7.Обособленные определения и обстоятельства.

8.Правописание местоимений, союзов, частиц.

9.Правописание –Н и -НН во всех частях речи.

10.Слитное и раздельное написание НЕ со всеми частями речи.

11.Слитное и дефисное написание сложных существительных, прилагательных, местоимений.

Лично я всегда делюсь своими огорчениями с врагами. Только они по-настоящему меня слушают. Роберт Орбен
ещё >>

Диктант на тему лелека

Текст 1. Лелека

Лелека в українців — святий птах. За легендами, він похо дить від людини, яка згрішила колись проти Бога й тепер у пта шиній подобі старанно спокутує свою провину. Найпоширені шою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка.

Кажуть, що колись бусол був людиною. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: «Візьми цей мішок, однеси до моря й укинь у воду. Як нестимеш, не розв’язуй і не заглядай у мішок, що там є». Іде той чоловік із мішком до моря — кортить подивити ся. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: «Не хотів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай!» От тоді й став той чоловік буслом.

На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами. Інколи у вирії лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.

Лелеки, за повір’ям, мають риси й звички, притаманні людям. Вони розуміють людську мову, адже колись і вони гово рили. Як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і че рез ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували й підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Настав день, коли на світ з’явилися малята. Разом із малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Коли лелека його побачив, він високо зле тів у небо й каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята й лелека-мати, а садиба того господаря незабаром пішла з димом.

Лелеки належать до віщих птахів. Люди по них гадають на врожай, погоду, здоров’я, заміжжя та на інші житейські речі. Уважається, що добре бачити лелеку, коли він летить або ходить, погано — коли стоїть нерухомо на одній нозі.

Широко побутує повір’я, ніби чорногуз приносить дітей. За давніми уявленнями, поява потомства асоціюється з водою. Бусол малюків знаходить у воді, виловлюючи їх своїм довгим дзьобом, і приносить матерям.

І досі існує повір’я, згідно з яким у родині буде щастя, коли бусол зів’є гніздо на подвір’ї. Люди й самі допомагали в цьому птахам: лаштували на хатах або деревах хрестовини, колеса від возів. Вірили, що пернаті оберігають обійстя від пожежі й блис кавки, що разом із ними приходять у господу злагода, добробут і здоров’я. Щовесни лелеки повертаються на свої гнізда. Коли ж, ображені на людей, птахи покидали хату, усе добро йшло за ни ми. За повір’ям, скривджені лелеки могли й підпалити будівлю, принісши в дзьобі жарину. Убивати птахів або руйнувати їхні гнізда вважалося великим гріхом. За це винного було суворо ка рано хворобою, злиднями, а то й смертю.

Текст 2. Лелека. Диктант 5 клас

До лелеки українцi ставляться з великою пошаною. Двiр, де є гнiздо цього птаха, вважається щасливим. У селi, де є хоч одне лелече гнiздо, не буде бiди вiд блискавки. Мабуть, повага до лелеки викликана тим, що вiн є радiсним вiсником наближення весни.

У лелечому гнiздi буває до чотирьох бiлих яєць. Мiсяць батьки висиджують їх по черзi. Потiм вилуплюються голенькi пташенята. На вiдмiну вiд мовчазних дорослих птахiв вони голосно пищать. Ростуть лелечата дуже швидко. Разом з батьками вони шукають їжу по луках, на полях.

Перед вiдльотом у теплi краї на зиму лелеки збираються в зграї. (З журн., 94 сл.)

Текст 3. Білий лелека

Цей великий красивий птах зі сніжно-білим і чорним оперенням здавна живе біля житла людини. Довірливість, вірність тим самим місцям гніздування викликали у людей любов до лелек. З радістю зустрічають люди лелек навесні, коли ті повертаються до старих гнізд. Влаштовують їм спеціальні пристрої на дахах, деревах (колеса, борони, збиті дошки), щоб птахи оселилися тут. Лелеки є героями багатьох легенд, казок, пісень.

Лелека білий (його ще називають чорногузом, буслом) поширений у Східній Європі (Україна, Білорусія, Молдова Прибалтика, захід Росії), гніздяться також у Закавказзі, у Середній Азії, на Далекому Сході. Зустрічаються у Західній Європі. В Уссурійському краї цей птах селиться у глухих важкодоступних місцях тайги, тобто поводиться так, як у нас його родич — лелека чорний. Оперення чорного лелеки з металічним полиском, за винятком черева і грудей, які є білими. Чорні лелеки — рідкісні птахи. Вони оселяються на високих деревах окремими парами. Після гніздового періоду тримаються поодинці. Живляться земноводними, плазунами, рибою, гризунами, комахами.

Лелека білий прилітає на місце гніздування досить рано — починаючи із середини березня і до кінця квітня. Лелеки живуть парами. Великі, майже плоскі гнізда мостять на дахах будівель і на старих деревах. У цих гніздах птахи живуть багато років.

Лелек часто можна бачити у гнізді, де вони сидять або стоять на довгих тонких ногах (а то й на одній), іноді видаючи тріскучі звуки, які виникають від ударів однієї частини дзьоба об іншу. Дорослі лелеки голосу не мають.

Політ лелек плавний, величний. Вони прилітають на луки й поля, де, повагом походжаючи, шукають здобич.

Живляться лелеки не тільки жабами, як дехто вважає, їхньою їжею є й миші, полівки, у тому числі й водяні ховрахи, багато різних комах, особливо водяних (плавунці та їхні личинки). Цим вони приносять велику користь рибному й сільському господарству. Підраховано, що протягом дня лелеки приносять їжу одномісячним пташенятам 9 разів.

З відкладених навесні 2-7 (найчастіше 4) білих яєць, які птахи насиджують по черзі, через місяць вилуплюються голі, безпорадні пташенята. На відміну від дорослих, вони мають голос — пищать. Пташенята швидко ростуть: коли починають літати, то з батьками шукають їжу на луках і полях, разом з ними повертаються до гнізда чи іншого місця ночівлі. Так вони живуть до кінця літа.

Перед відльотом у теплі краї на зиму лелеки збираються у зграї. У вересні-жовтні вони залишають місця гніздування і відлітають на південь, у Африку, облітаючи Середземне море зі сходу. Птахи, які гніздяться на заході Західної Європи, летять через піренейський півострів.

Останніми роками кількість лелек помітно зменшилася, особливо у Західній Європі, у деяких країнах вони вже навіть не гніздяться. Причиною цього є застосування отрутохімікатів на полях, осушення боліт, періодичні засухи, відстріл птахів на місцях зимівлі у Африці. Тому лелек треба всіляко оберігати й приваблювати. Не можна турбувати їх у гнізді. Слід створювати основи для будування гнізд. Так, юннати Вінниці придумали пристрій, схожий на козли, який вони ставлять на шиферний або залізний дах, щоб птахам легше було мостити гнізда.

Слід зазначити, що лелеки, як і інші птахи, пристосовуються до нових умов, які виникають з розвитком науково-технічного прогресу: є випадки, коли лелеки мостили гнізда на стовпах високовольтних ліній.

У нашому селі завжди мостилися бузьки. Хати були під солом’яною стріхою. Винесуть колесо на дах, от вони й мостяться. Так повелося. Люди і птахи були нероздільні. Недарма бузьків у народі вважають священними: за переказами, вони приносять малих дітей.

Але бузьки вивелися з нашого села. Вони просто відцуралися від нас. А було так. Однієї весни пара бузьків полагодили гніздо на хаті нашого сусіда, заходилися виводити молодняк. Коли знайшлися яйця, сусідський хлопчисько видерся на дах і заради звичайнісінької цікавості взяв собі одне буслине яйце, підмінивши його качиним. За те його і прозвали Підмінияйце. Це смішне прізвисько перейшло його нащадкам.

Бусли не помітили, що яйце не їхнє. Буслиха сіла на яйця, а бусел тільки й те робив, що годував її і носив ретельно жаб, вужів. Вивелися молоді — тоді й сталося лихо. Аж тепер бусол доглянув, що у їхньому гнізді негаразд: одна дитина — бусленя, а друга — каченя, щось чуже.

Він день і ніч чисав гребенем даху зі страшним клекотом, мовби виклекочуючи одне й те ж: «Зрада! Зрада!». А буслиха стояла край гнізда й мовчки умирала.

Потім він знявся вгору, злинув у небо високо-високо і, склавши крила, каменем упав на подвір’я. Через хвилину те й саме зробила й буслиха.

Заплатили смертю за легковажність отого шибайголови.

З того часу бузьки вивелися з нашого села.

Текст 4. Лелеки прилетіли

Мама каже: «Лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця принесли. Відмикають тим ключиком великі золоті ворота, і сонце піднімається все вище й вище у небо. Розбуджує Дужі Громи у ярах. Прокидаються Дужі Громи, клекотять у хмарах, граються блискавками. Ось що приносять весною лелеки».

Вони живуть парами, мостять гнізда на хатах і повітках.

— Де живе лелека — там щастя живе, — каже бабуся. Бо лелека — сонячний птах. Вігі зустрічає сонце вранці й проводжає його на спочинок увечері. На зорі лелеки піднімаються з гнізда й злітають високо у небо. Там радісно клекочуть — вітають сонце. А ввечері стоять над гніздом і дивляться на захід. Мама каже: «То вони думають, скільки ще днів ходитиме сонце так високо й коли почне опускатися».

Ось лелеки відлітають. Вони довго-довго кружляють над своїм гніздом. Прощаються зі своєю домівкою, з Україною. Обіцяють, що весною неодмінно прилетять.

Чи задумувалися ви коли-небудь, чому так багато високих поривань пов’язано у нашій свідомості з птахами?

Голуб здавна уособлював вірність, ласку і любов, а нині є символом миру. Лелека — сімейний затишок і благополуччя. Лебідь — гордість, чистоту і кохання. ЯК ЛЕЛЕКИ ДІТЕЙ ВРЯТУВАЛИ

Текст 5. Леґенда про лелеку

Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко вони були, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали їх. З того часу лелекам в Україні завжди раді.

Текст 6. Лелеки

Я пригадую, з яким особливим нетерпінням чекав, коли при­летять лелеки до нашого села. І була якась особлива радість зустрічі з цими птахами: вони всідалися на старій клуні і, заки­нувши голову до неба, розсипалися клекотом. Разом із ними приходила весна, земля прокидалася й виповнювалася знову безліччю істот: жаби кумкали, жайворонки вимірювали піснями височінь неба, бджоли стрімко проносилися над головою, а джме­лі особливо довірливо щось проказували до розцвіченої синень­кої кропивки. Який багатий світ! Спориш зворушливо зеленів дрібнесенькими листочками, червонясті язички кінського щавлю ловили тепле проміння, а на оболоні, залитій водою, походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги, лелеки.

Мені кортіло підійти ближче й погладити їх по чорно-білих перах, доторкнутися до червоного дзьоба, до лискучих шкіряних чобітків. Але це заборонено: ані торкатися, ані вилазити до гнізда, ані пускати по них із рогатки камінчики. Свята птиця, яка за кривди може помститися, кинувши на солом’яний дах жарину, діставши її з нічного неба. Лелеки повернулися з вирію, країни далекої, незнаної, яка невідомо де. Але дуже-дуже далеко, за краєм землі.